Небезпеку гріха
Ми буквально в кожній розмові когось засуджуємо, часом вважаючи це своєю непогрішністю, освіченістю. Цим ми просто губимо свої душі, блокуючи подальше зростання свого духовного життя, відводимо свої душі від Христа, а це небезпечно для нас самих. Засудження людини – це гріх великий і небезпечний для нас, з яким треба боротися. Воно страшно тим, що ми по власній вільній волі приєднуємося до зла і робимося співучасниками.
Засуджуючи, починаємо судити людей, а це має право робити тільки верховний суддя. Осуджуючи неправильні, на перший погляд, дії інших, ми претендуємо на права Бога. А адже тільки він має право покарати або помилувати людину.
Звичайним людям видно лише сьогоднішнє гріх осуждаемого, вони не знають обставин, які привели людину до такого вчинку. І лише Богу відомі всі нюанси його життя. Тільки йому відомі думки і бажання, всі погані і благочестиві справи та їх кількість.
І якщо судять людей, то незадоволені рішенням Всевишнього? Тому гріх осуду, насамперед, страшний для самого осудливого, для його душі.
