Гревськая площа – одне з найстрашніших і загадкових місць у Парижі. Зараз, як і раніше, це улюблене місце парижан, тільки причини збору народу на ній абсолютно різні. Чим же так привабливо це місце, про яке згадується в багатьох французьких літературних творах?
Розташування площі
Зараз назву площі Готель-де-Віль, але до цього ми повернемося трохи пізніше. Дістатися до Гревській площі не складе труднощів навіть дитині. Будь таксист довезе вас туди за лічені миті, варто тільки назвати адресу Place de l’hotel de Ville.
Якщо ви розраховуєте заощадити і дістатися на метро, то це також легко, бо як станція так і називається – Готель-де-Віль (Hotel de Ville). А знаходиться вона на 4-му окрузі Парижа.
Історія Гревській площі
Своє існування досліджуване місце початок ще тоді, коли навіть Париж не був Парижем. А була Лютеція на острові Сіте. Саме так називався піщаний берег посеред Сени. І якщо раніше це був острів на річці, то незабаром річка почала протікати в місті. Так як населення старої Лютеції вже не могла розміститися на острові повністю, то вони вирішили зайняти і прилеглі території.
І якщо раніше це був просто берег, пристань, то незабаром місце стало справжнім портом. Адже саме завдяки Сіні Париж став стрімко зростати і розвиватися. Сіна давала місту все необхідне: воду, їжу, можливість торгівлі та іншого.
І ось цей самий берег стає практично центром Парижа в ті часи. На досліджуваної площі відбувалося все. Починаючи від торгівлі і закінчуючи екзекуцією. Але і до цього головного феномену Гревській площі ми повернемося трохи пізніше. А поки розглянемо 2 версії, завдяки яким це місце отримало свою назву.
Версія перша
Свою назву “Гревськая” площа отримала з-за слова la greve, що в перекладі означає “піщаний берег”. Тобто, оскільки раніше це виглядало як звичайний піщаний берег, то, відповідно, і назва пішла звідти ж. Конкретно сама назва “Гревськая площа” це місце отримало, коли воно вже перестало бути просто берегом, а стало зосередженням життя мешканців.
Взяла свій початок там же і гільдія купців (навігаторів). Вони швидко взяли практично всю владу в свої руки, купуючи потужний і впливовий економічний і навіть політичний статус. Девіз і герб авторитетної гільдії став частиною герба самого Парижа, де знаходиться й сьогодні. Це маленька човен з вітрилом,що гойдається на хвилях, а під ним напис Fluctuat nec mergitur, що в перекладі з латини звучить так: “Зыблема, але не потопляема”.
Коли у XIII ст. гільдія забрала управління містом в свої руки, то вони побудували на піщаному березі будівля міського управління, яке стало називатися згодом ратушею. Тоді-то це місце і стало головним в місті, так як саме там відбувалися всі головні міські події.
Версія друга
Ще одна гіпотеза появи назви “гревськая” пішло від слова aire la greve, що в перекладі означає “страйкувати”. Ця версія з’явилася пізніше першої, але вона однозначно має право на своє існування. А причиною стали часті страйки городян.
Площа була мало не рідним домом для вільного населення. Вони часто піднімали страйку, щоб висловити свою незгоду з приводу будь-яких життєвих аспектів. Збиралися вони на верхній частині берега, де була невелика майданчик.
Готель де Вілль
Свою нинішню назву “Готель де Вілль” Гревськая площа в Парижі отримала на початку XIX ст. Незважаючи на те, що французи дуже трепетно ставляться до історії і зберігають всі її прояви, в даному випадку вони без жалю розлучилися зі старою назвою.
А все із-за дуже страшною репутації, яку придбала площа за 5 століть найжахливіших страт. Та страшна аура, яка оточувала це місце, по ідеї повинна була піти разом зі старою назвою. Адже навіть у філософії феномен Гревській площі трактується як символ середньовічного правосуддя. Принаймні так сподівалися французи. Проте письменники знаменитих на весь світ творів не дали цього зробити. У їхніх розповідях Гревськая площа знову оживає і передає весь жах тодішніх подій.
Устами письменників
Гревскую площа часто згадували письменники у своїх творах. Віктор Гюго описував її як похмуре, наводячи жах, місце. Саме тут стратили його Есмеральду з книги “Собор Паризької Богоматері”. У романі “Останній день засудженого до смерті” вона так само часто згадується.
Дюма описував площа в книзі “Віконт де Бражелон” і “Дві Діани”. Тут же спалили на вогнищі, як чаклуна, Жоффрея де Пейрака з культової книги “Анжеліка” А. і С. Голон.
Події на площі
Мабуть, головне, чим прославилася Готель де Вілль – це страти. На Гревській площі було все. Четвертування, тортури, колесування, шибениця, обезглавлення, спалення на багатті і багато іншого.
Кожна страта супроводжувалася виттям і улюлюканням збудженого натовпу. Ці криваві видовища тривали понад 5 століть. У ратуші перебувала “королівська ложа”, звідки спостерігали за стратою королі і їх свита.
До речі, для дворян покарання було менш жахливим і швидким, ніж для простолюдинів. Якщо перше, залежно від тяжкості, швидко позбавляли голови, то другі піддавалися більш довгим тортурам.
Спалювали єретиків на вогнищах. Як власне і книги. Так, у 1244 році на площу привезли 24 вози з сувоями Талмуда, які зібрали з усієї Франції. Їх спалили при величезній кількості людей.
Особлива кара чекала і цареубийц. В історії зазначено, що навіть труп стратили. Це був горезвісний Жак Клеман, який убив Генріха III. Шляхом обману він проник до короля і заколов його отруєним кинджалом. Стражники встигли схопити і вбити його. Але на наступний день його мертве тіло привезли на площу, де четвертували і спалили.
В 1792 році на Гревській площі з’явилася гільйотина. І першою її жертвою став злодій Жак Пеллетьер. А вже на початку наступного року, в кінці січня був страчений і сам Людовик XVI. Під вигуки “Хай живе революція” кат Сансон підняв відрубану голову монарха над натовпом. Всього він провів 2918 страт, після чого пішов у відставку і помер спокійно у віці 67 років.
Чимало представників королівської династії було гильотинировано. Тієї ж долі зазнали і багато революціонери. Бувало, що в епоху терору стратили понад 60 осіб за день. Останній раз лезо гільйотини відрубало голову Хаміду Джандуби у вересні 1977 року. У 1981 році вона припинила своє призначення і вирушила прямиков в музей.
Примітно, що, крім страшних страт, на площі проводилися і масові гуляння. Одним з таких свят-день святого Іоанна. Так у центрі площі встановлювався високий стовп, який прикрашали гірляндами. А на самий верх вішали мішок, в якому від страху металися дюжина живих кошенят або лисиця. А навколо стовпа клали дрова для великого багаття, першим який повинен був підпалити сам король.
Будівля міської ратуші тоді і сьогодні
Як ми вже писали раніше, перша будівля перебудовувалося в XIII в за наказом префекта гільдії навігаторів Етьєна Марселя. Але в 1530-х роках король Франциск I запровадив нове будівництво. Його так вразила архітектура Італії, що нову будівлю вирішено було виконати в стилі Ренесансу, але яка хворіла “готикою” Франція не дала здійснитися цим планам в повній мірі. Тому в новому будинку змішалися і готика і Відродження. Що почалося в 1533 році будівництво затяглося на довгі 95 років. Однак і це споруда не збереглася як таке, так як в 1871 році, під час Кривавої Комуни, будівля була спалена.
Дуже довгий час руїни ніхто не чіпав і навіть хотіли так і залишити, щоб провчити протестувальникам. Але відмінне розташування дало поштовх до нового витка. І ось в 1982 році з’явилося мерія Парижа, яка збереглася і по наші дні. Зараз це палац з багатим внутрішнім дизайном, який захоплює як самих жителів, так і гостей столиці Франції.
Більше 100 статуй видних діячів, істориків, політиків, художників прикрашають фасад будівлі, який має 110 метрів довжини. І 30 статуй – алегорій французькими містами.
Внутрішній дизайн залів виконаний в стилі ампір, що пояснює величезні кришталеві люстри на розписних стелях, різнокольорові вітражі, ліпнину і розкішні фрески.
Наші дні
Сьогодні нічого не нагадує про жахи, які коїлися на старій Гревській площі в Парижі (фото див. нижче). Городяни спокійно гуляють, відпочивають і веселяться на тих самих місцях.
Вся площа є пішохідною зоною. За розміром вона стала набагато більше, ніж раніше. Її ширина становить 82 м, а довжина 155 м.
У теплу пору велика частина призначена для гри у волейбол. А взимку тут розливають величезний вуличний каток, де бажаючі можуть покататися в своє задоволення.
У літній час проводяться концерти молодих виконавців. Також під час великих міжнародних спортивних заходів встановлюються величезні екрани, які транслюють у прямому ефірі події з місць змагань.
Однак тут, як і в минулі часи, проводяться акції протесту з якихось політичних чи соціальних питань.
