Декан харківського вузу
У період з 1917 по 1921 рік Франк обійняв посаду декана історико-філософського факультету саратовського університету. І хоча він не вважав цю роботу прибуткової або перспективної, вибору не залишалося: у Москві продовжувати займатися науковою діяльністю було практично неможливо. Але і в Саратові умови життя в період Громадянської війни здавалися нестерпними Франка. Філософ повернувся в Москву, де був обраний членом «Філософського інституту». Там же разом з Бердяєвим він створює Академію духовної культури, в якій читає лекції, висвітлюючи загальнокультурні, гуманістичні, релігійні та філософські питання. У період 1921-1922 років побачили світ книги Франка Насіння Людвиґовича «Нарис методології суспільних наук» і «Вступ до філософії в стислому викладі».
Залишаючи Батьківщину…
Політична обстановка в Росії не ставала стабільніше. У 1922 року рішенням радянського уряду були масово вислані з Росії представники інтелігенції. Вчені, письменники, філософи, серед яких був Франк, покинули Петербург пізньої осені на німецьких кораблях. «Пруссія» і «Обербургомістр Гакен» вийшли з пітерської гавані. Ця подія стала переломним у біографії Насіння Людвиґовича Франка, якому у майбутньому, на жаль, так і не випаде можливість повернутися на Батьківщину.
На момент висилки йому було 45 років. На перший погляд здається, що продовження його творчості неможливо. Однак, як пише син Семена Людвиґовича Франка, Василь Семенович Франк, свої найкращі роботи батько створив у вимушеній еміграції. На написання нових трактатів його штовхала біль, яку він переживав на чужині, і повне духовне самотність.
…Що робити мені і іншим – щоб врятувати світ і тим вперше виправдати своє життя? До катастрофи 1917 року відповідь була одна – поліпшити соціальні та політичні умови життя народу. Тепер – повалення більшовиків, відновлення попередніх форм життя народу. Поряд з цим типом відповіді є на Русі інший, йому споріднений – толстовство, проповедующее “моральне вдосконалення”, виховну роботу над самим собою…
Разом з родиною філософ прибув у Німеччину. Оселилася родина Франків в Берліні. Вільне володіння німецькою мовою давало масу переваг, але все ж заробляти на життя на чужині було нелегко. Перший час філософ працював у Релігійно-філософської академії, яка згодом, ставши одним із центрів російських мігрантів, була переведена з Берліна в Париж. Крім цього, Франк читав лекції в Російському науковому інституті, де приїжджі з Росії проходили навчання за університетською програмою.
