Проблематика
Працюючи над створенням фільму “У центрі уваги”, його творці зуміли підняти ряд питань, які важливі не тільки в контексті сюжету, але й виходять далеко за його межі.
Насамперед, це те, як руйнівно впливає поведінки священиків-розбещувачів на дитячу психіку. Крім фізичного насильства, вони здійснюють моральне, яке калічить в рази більше. Немов на підтвердження цього, з гіркотою звучить у картині фраза: “Відмовити священика – значить відмовити Богу”. Ці слова показують всю ницість того, як підло деякі здатні використовувати своє становище для задоволення ницих бажань.
Одна з найбільш складних дилем, з якими доводиться зіткнутися героям стрічки – рішення, чи варто оприлюднювати отриману ними інформацію. Адже тінь злочинів 5% від загального числа священиків лягає на інші 95%. Таке непросте рішення доводиться приймати багатьом людям: чи варто з-за однієї паршивої вівці паплюжити все стадо. Або краще змовчати і сподіватися, що все само владнається.
Герої картини все ж вирішують відкрити правду, бачачи, що її приховування породжує безкарність, якою супроводжувалися всі подібні випадки. А вона, в свою чергу, лише примножує кількість злочинів проти дітей. Адже захищаються церквою педофілів у рясах не мають причин зупинятися.
Саме усвідомлення того, що відбуваються речі можна зупинити, тільки зрадивши їх гласності, стала тим вирішальним аргументом, який змусив журналістів у картині виконати свою роботу. Адже виявилося, що викриті у розбещенні дітей не просто не були покарані, але й продовжували благополучно служити в інших парафіях, де не було відомо про їх нездорових схильностях.
Також у стрічці дуже м’яко піднімається питання про хибність стовідсоткового співвідношення Бога з Церквою. Тоді як Перший – це втілення досконалості, ідеал, так звані слуги – всього лише грішні люди. А значить, як би вони не намагалися прикривати свої діяння іменем Господа, не все, що вони кажуть і роблять, істинно. Тому довіряти їм можна не більше і не менше, ніж звичайним людям.
