Псевдоросійський стиль
Народне напрямок, і псевдоросійський стиль широко використовувався при проектуванні будівель різного призначення. У XIX столітті відбувалося формування національного самоусвідомлення, на хвилі якого виникло даний напрямок в архітектурі.
В ньому органічно поєднувалися багато елементи давньоруського будівництва, а також стилізовані під вишивку і різьблення компоненти прикрас. Поступово стиль дерев’яних будівель був перенесений на кам’яні.
Яскравим зразком цього напрямку став зведений після замаху на Олександра II Храм Спаса на Крові. Його автор — архітектор Парланд поєднав безліч елементів російського зодчества в своєму проекті і виграв конкурс, у якому брали участь такі майстри, як Бенуа і Шретер.
Віяння Сходу
Неможливо не відзначити включених в еклектику відтінків Сходу, зокрема, мавританського впливу на архітектуру. Ці елементи прекрасно контрастували з холодним кліматом нашої країни, привносячи в нього тепло і насичені кольори. Східна традиція об’єднала в собі безліч стилів завойованих країн. До того ж вона органічно вписується в класичні форми в якості екзотичних акцентів: двері та вікна, виконані в характерній манері з застосуванням кольорового скла; ліпнина з загадковими сюжетами, галереї та арки, що підкреслюють своєрідність всього комплексу, орнаменти з кольорового мармуру.
Цей напрямок було полярним по відношенню до стали вже звичними нео-готики й класицизму. Воронцовський палац в Алупці, побудований архітектором Блором з Британії є втіленням мавританського впливу.
В Російській Імперії було побудовано безліч прекрасних творів архітектури у стилі еклектики, якими ми захоплюємося і сьогодні, віддаючи данину майстерності і таланту їх творців. Крім того, завдяки саме цьому напрямку, стало можливим формування російського модерну. Але це вже інша історія.
