Проста історія
Одного разу священик невеликого міста заборонив жебракам стояти на паперті церкви і просити милостиню. Він просто запропонував усім, хто потребує, працювати на відновлення храму або виконувати посильну роботу в ньому за певну плату. Як ви розумієте, бажаючих було не особливо багато.
Прийшли тільки двоє. Бабусі казали: «Гіркі п’яниці, які з них працівники». Один і справді незабаром запив, інший з допомогою праці і щоденних бесід з батьком Василем відчайдушно боровся зі своєю залежністю, і результатом стало його повернення до нормального життя, сім’ї. Цей священик прав, він допоміг людині усвідомити себе, згадати, хто він є насправді.
Кому треба допомагати
Іноді мало подати милостиню. Від людини потрібно участь, але завжди той, хто хоче допомогти, може це зробити. Немає однозначного рецепту, як можна підтримати людину і чи потрібно це йому. Адже і не кожен вміє просити про допомогу. Є такі люди, які будуть пропадати, але ніколи не зважаться обтяжувати своїми проханнями інших. Є люди іншого плану, вони завжди щось просять. Це принцип їх життя. Так кому треба допомагати?
