Дмитро Врубель, російський художник, найвідомішою роботою якого є графіті “Господи! Допоможи мені вижити серед цієї смертної любові”, яке також називається “Братський поцілунок” і красується на Берлінській стіні.
Початок шляху
Народився Дмитро Врубель в 1960 році. Його батьками були інженери, сам же він вибрав для себе терені художника. Ще в п’ятнадцять років він створив свою першу картину, звану “Суд Пілата”. В цьому ж юному віці він допомагав випускати літературну газету, пробував писати вірші.
Він навчався в різний час у відомих художників: у 1976-му у Михайла Епштейна, в 1977-му – Андрія Панченка, з 1977 по 1980 рік – Володимира Овчинникова.
У 1979 році герой нашої статті кинув педагогічний інститут імені Леніна в Москві, а в 1983 вже отримав визнання, увійшов в Союз Художників.
Переломний момент у житті
У 1986 році від Дмитра Володимировича Врубеля пішла дружина, і цей час сам художник називає переломним моментом у своєму житті. Він з головою вдарився в роботу, став активно писати картини і перетворив свою скромну майстерню в галерею Врубеля. У 1990-му влаштувався в Берліні, а через три роки вже став членом спілки художників у Берліні. Наступні п’ять років художник Дмитро Врубель провів їздили по світу. Побував у Дюссельдорфі, Чикаго, Парижі та в інших місцях. Як він сам зізнавався, що для нього було складно спілкуватися з іноземцями, тому що вони ставилися до вихідців з Радянського Союзу як до юродивим. Зараз Дмитро Врубель каже, що іноземці були праві, радянські художники дійсно виглядали і спілкувалися якось дикувато.
Особисте життя
З тих пір як його кинула дружина в 1986 році, художник намагався більше не заводити романтичних відносин. У нього з дружиною було троє дітей: Михайло, Наталія, Олександр (в Олександра вже є син Михайло, онук героя статті).
Однак через майже десять років Дмитро Володимирович Врубель, російський художник, все-таки знайшов свою долю, а заразом і співавтора – Вікторію Тимофєєву. Разом вони створили безліч шедеврів, провели велику кількість виставок, в основному в Німеччині, а головне, народили сина – Артема.
Вікторія Тимофеєва зізнається, що незадовго до знайомства з Дмитром Врубелем, вона стала вдовою, її чоловіка вбили на вулиці якісь бандити. Вона була зовсім розбита, не планувала заводити ніяких відносин, однак у квітні 1995 року її друзі-художники покликали Вікторію на вернісаж, де їй зустрівся моторошно нетверезий чоловік, яким виявився Дмитро. Подруга порадила Вікторії придивитися до нього, так як, на її думку, вони дуже підходять один одному. Спочатку Вікторія поставилася до цього скептично, але незабаром помітила, що взагалі-то подруга права. Більше вони вже не розлучалися і практично відразу оселилися разом.
Творчість
Дмитро Врубель вважає себе політичним живописцем. Це й не дивно, враховуючи, що всенародну славу йому принесла картина “Братський поцілунок”, залишена їм на Берлінській стіні в 1990 році. На графіті зображені Брежнєв і Хонеккер, що злилися в пристрасному поцілунку.
Дмитро Врубель картини ніколи не пише з натури, завжди з фотографіями. Він намагається писати по темі “російські люди”. Він сам говорить, що готовий на все, щоб добитися визнання всіх людей, щоб його живопис любили і розуміли і прибиральниця, і міністр.
Його картини виставлені в галереї Берліна, Варшави, Дюссельдорфа, Монтенегро, Копенгагена, Москви та ін.
Він провів велику кількість виставок, проектів, як один, так і спільно з Вікторією Тимофєєвої.
Однією з найважливіших подій у своєму творчому житті Дмитро вважає відкриту в 1996 в галереї Врубеля спільну з Вікторією Тимофєєвої виставку “Сімейний альбом”.
Переїзд в Німеччину на постійне місце проживання
У 2010 році Дмитро Врубель разом з Вікторією Тимофєєвої остаточно перебралися в Берлін. За офіційною версією, це сталося тому, що після Грузинської війни художникам у Росії стало важкувато. Насправді, про переїзд подружжя замислювалися з 1996 року. Вже в той час вони отримували за роботу більшу частину грошей (близько 75 %) від західних організацій. Тоді вони задумалися – переїхати або залишитися, і все-таки вибрали другий варіант.
У 2010 році Дмитро Врубель заглянув у рейтинг журналу “”Артхроніки “” і знайшов себе на 24 місці. Тоді він зрозумів, що вже досяг стелі в російському мистецтві. Довго думати, куди ж перебратися, не довелося, в Берліні його любили з 1990 року. Потрібно було лише вирішити всі проблеми, оформити німецьке громадянство і переселитися.
Громадська діяльність
Дмитро Врубель, крім усього іншого, займається благодійністю. У 2004 році він виділив 55 тис. доларів на те, щоб в Беслані створили дитячу художню школу. У 2007 році пожертвував 20 тис. доларів на будівництво дитячого будинку в місті Суздаль.
Підписав листа на захист Єрофєєва, який організував виставку “Заборонене мистецтво-2006”.
Знаменитий родич Дмитра Врубеля
Як зізнається сам художник, йому з дитинства вселяли, що Михайло Врубель йому лише однофамілець. Батько Дмитра пішов із сім’ї, коли той був ще дитиною, тому ніхто не міг розповісти маленькому Дмитрику правду про його походження.
Але ось через багато років, в 2004 році, Дмитро зустрівся зі своїм батьком, який повідав йому історію його родини по батьківській лінії. Виявляється, дідусь художника був онучатим племінником Михайла Олександровича Врубеля, а отже, Дмитро є йому правнучатым племінником.
Загалом, як каже Дмитро Врубель, великий художник Михайло Олександрович Врубель є йому родичем. Чоловік зізнається, що йому приємно, що роботи Михайла знаходяться в Третьяковці на Лаврушинському, а картини Дмитра – в Третьяковці на Кримському Валу.
