Історія
Ісландія була заселена в дев’ятому-десятому столітті. Саме тоді на цій території влаштувалися перші кельтські і норвезькі іммігранти. Про це є відомості в «Книзі про заселення Ісландії». Першим поселенцем був Інгольф Арнарсон, який побудував свою ферму на півострові, на території сучасного Рейк’явіка.
У 1262 році до влади на острові Ісландії прийшли королі Норвегії. Рейк’явік став важливим торговим центром з країнами Європи та місцем збору данини і податків.
В 1395 році владу над островом перейшла до Данії. Цей період характерний зростанням адміністративного та торговельно-економічного значення Рейк’явіка. У 1627 році на поселення напали берберські пірати. В наслідок цього, Рейк’явік був повністю розорений.
В середині вісімнадцятого століття королівський скарбник Скули Магнуссон заснував тут вовняні майстерні. Це було зроблено з метою модернізації економіки Ісландії. Завдяки даним фактом, біля ферми став виростати містечко. Згодом Магнуссона назвали “батьком Рейк’явіка”. Таким чином був заданий імпульс для розвитку цього населеного пункту. 18 серпня 1786 року Рейк’явік офіційно отримав статус міста.
Після набуття незалежності від Данії Рейк’явік був визнаний столицею держави Ісландії. Це сталося 17 червня 1944 р.
У двадцятому столітті почався розвиток світової економіки. Це торкнулося і Рейк’явіка. Особливе прискорення прогресу відбулося у другій половині минулого століття.
