Незалежність
Якщо ви думаєте, що ірландці мовчки підкорилися, то ви помиляєтеся. Ірландці боролися зі своїми поневолювачами. Постійно спалахували повстання, найбільш значні з них 1798 року і 1919 року, коли Ірландська республіканська армія перейшла в наступ проти англійців.
У грудні 1919 р. підписується мирний договір, згідно з яким Ірландія стає домініоном, фактично вільною державою (виняток становили 6 графств Північної Ірландії). Конфлікти ірландців і англійців тривали до кінця XX століття.
У 1949 році в країні проголошена незалежність і вихід зі Співдружності, в яке поряд з Англією входили всі британські колонії. Перестрілки, викликані ірландськими та англійськими екстремістами, припинилися лише в кінці XX століття.
Ірландія в наш час
Положення Ірландії різко змінилося в 1973 році, коли вона вступає в Європейське економічне товариство. Вона залишається нейтральною, відмовившись від вступу в НАТО. У країні активізувався рух за приєднання Північної Ірландії. Економічний розвиток країни отримало значне прискорення з 1990 року. В теперішньому часі ці розбіжності не так помітні.
Починаючи з Д. Кеннеді, всі президенти США, включаючи навіть Обаму, відкрито заявляли про своїх ірландських коренях, ніби спростовуючи твердження англійців, що їхні сусіди – бидло. Це спростовує і ірландець за походженням Генрі Форд. Будучи членом ЄС, Британія не може активно виступати проти свого сусіда, та й Ірландія сьогодні – це економічно розвинута країна з боєздатною армією.
Починаючи з кінця минулого століття почався приріст населення, хоча його пов’язують з міграцією, але вже в Ірландію. Число в’їхали становить трохи менше 500 тисяч чоловік. Більшою мірою це жителі європейських країн колишнього соцтабору та країн колишнього Союзу.
