Портрет Вадима Говорухи-Отрока
Друга глава, у відповідності з коротким змістом “Сорок першого” Лавреньова, знайомить читача з ще одним головним героєм – гвардії поручиком Вадимом Миколайовичем Говоруха-Отроком. Це неабиякий персонаж, який представляє Романівську імперію. Прототипом для образу став друг письменника, який служив у царській армії.
Вадим Говоруха потрапляє в полон до червоноармійців, де служила Марютка. Його поведінка була достойною і мужнім. Він відмовляється розповісти червоному командирові про своєму секретному дорученні. Охороняти поручика довірили Марютке. На привалі вона читає йому свої вірші. Він одразу помічає всі недоліки, тому що сам був людиною європейської культури і традицій, знав французьку та німецьку мови.
Протилежні уявлення героїв про майбутнє Росії
Загін з полоненим перепливав Аральське море. Раптом стався шторм, і Марютку з поручиком викинуло на безлюдний рибальський острів. Герої дуже замерзли, зимно. На суші вони знайшли рибачий сарай і оселилися в ньому. Вадим жартома називав себе Робінзоном, а Марютку – П’ятницею.
Поручик сильно захворів, впав у безпам’ятство від застуди. Дівчина доглядала, годувала, напувала. Незабаром між героями спалахнуло любовне почуття. Марютка врятувала Вадиму життя, а він відкрив їй світ культури, розповідаючи вечорами казки.
Ідилія героїв тривала недовго: вони по-різному уявляли собі власне майбутнє і долю країни. Поручик мріяв про тихе життя на дачі, а дівчина – про боротьбу за перемогу революції. З цього приводу у них йшли суперечки.
