Готична архітектура
Романський і готичний стилі в середньовіччі були винятковими і повсюдними в Європі. Релігійне по формі суворо-урочисте готичне мистецтво більш духовно, чутливо до життя і людині. Це храми статики, прив’язані до місця згідно архітектурному стилю. Готика – більш зрілий представник середньовіччя, ніж романський.
Кожне середньовічне місто пишався в XIII-XVII століттях соборами, ратушами, біржами, критими ринками, госпіталями, зосередженими зазвичай навколо трикутної площі, до якої текли різномасті вулички. Грандіозні готичні собори різко відрізнялися від церков романського стилю. Вони були великі, місткі, ошатно декоровані. Їх форми вражали динамічністю, легкістю і мальовничістю, визначали і будували пейзаж. Слідом за соборами вгору спрямовувалися житлові забудови: збільшувалася кількість поверхів, витягувалися вгору двосхилі щипцеві даху. Місто розвивався вгору. Собор був центром життя міста. Рух будівель вгору обумовлювалося прагненням душі до неба і тіснотою міської забудови всередині фортечних стін. Вежі соборів були одночасно дозорними і грали роль пожежної вежі. Іноді їх увінчували фігурою півня – символом пильності.
Готика, як і інші архітектурні стилі та їх особливості, застосовувала безліч конструктивних новинок: складною й логічною стає система зводу, з’являється стійка каркасна система, з’являються внутрішні ребра-нервюри і зовнішні опори – контрфорси. Склепінчасті перекриття до межі полегшуються, широкі прольоти і різні відрізки простору перекриваються, звід піднімається і храм наповнюється світлом. Характерна риса готики як стилю – стрілчаста арка. Її повторення в малюнку зводу, вікон, порталів посилює відчуття легкості і витонченості. Класичні приклади готики – собори Франції в Парижі, в Ам’єні, Реймсі, Шартре.
