Творчість
Антон Веберн був учнем і послідовником Арнольда Шенберга, творця так званої «атональной» школи. Композитор довів до граничних форм вираження закладені в ній принципи. Він використовував у творах серійну та додекафонну техніку.
Для музики цього композитора характерні гранична концентрація виразних засобів, ірреальність образів, височина, строгість, економія і лаконізм, стислість і афористичність. Виняткова звукова рафінованість в музиці Антона Веберна поєднується з абстрактностью мислення і жорсткою конструктивною схемою.
Він є автором хорових, камерно-інструментальних, симфонічних і вокальних творів. Маестро створював літературні праці, серед яких поезія, драма «Мертвий», музичні дослідження і статті, аналізи власних робіт, цикл бесід під назвою «Шлях до нової музики».
Творчість цього композитора, суттєво вплинуло на течії музичного повоєнного авангарду на Заході. Воно відбилося у працях таких композиторів, як Лігеті, Мадерно, Ноно, Штокхаузен, Булез, Стравінський. Під його впливом виявилися і російські творці музики Волконський, Денисов, Шнітке, Губайдулін, Кнайфель, Вустин.
