Андрій Іванович Попов є Героєм Радянського Союзу, чесним, рішучих, хоробрим воїном, який нічого не боявся на своєму шляху. Він був військовим льотчиком, провів більше двох сотень вильотів, 50 повітряних боїв, особисто збив 19 винищувачів.
Юність
Народився він 1923 року в Тамбовської губернії СРСР в сім’ї селян. Коли хлопчик був у віці семи років, його сім’я стала часто переїжджати з місця на місце, поки не влаштувалася в селі Лызлово в Московській області. На той момент Андрію виповнилося 11 років.
Село Лызлово була дуже маленькою, там не було ні шкіл, ні магазинів. Освіта Андрію довелося отримувати в школах сусідніх сіл. Восьмий клас хлопчина закінчив у 1940 році.
Армія
У 1941 році Андрія Попова призвали до лав армії. У 1942-му він закінчив школу пілотів і в цьому ж році потрапив на фронт. Він побував в якості льотчика на Калінінському, Прибалтійському, Брянському і інших фронтах.
Свій перший ворожий вертоліт Андрій Попов збив у 1943 році. Потім за два місяці він взяв участь в 18 вильоти, 8 боях в повітрі і зміг збити 4 фашистських бойових винищувача.
У квітні 1943 року Андрій Іванович Попов отримав звання лейтенанта. У зв’язку з цим став старшим льотчиком винищувального авіаційного полку.
Андрій Іванович Попов був героєм. Він ніколи не боявся, навіть якщо ворог володів чисельною перевагою, поодинці вступав у бій, змушуючи супротивників рятуватися втечею. Командував декількома вильотами на ворожу територію і майже завжди повертав всю свою команду в цілості й схоронності.
До кінця 1943 року Андрія Попова перевели в старші лейтенанти і призначили головнокомандувачем авіаційної ланки. До лютого 1944 року у цьому званні Андрій Іванович Попов здійснив за завданням командування 126 вильотів, збив 18 винищувачів ворога. За його геройство і мужність йому присудили звання Героя Радянського Союзу. До червня 1944 року він здійснив більше двохсот бойових вильотів, збив більше 20 винищувачів, провів півсотні повітряних боїв.
23 червня 1944 року Андрій Іванович Попов вирушив на завдання, з якого у нього не вийшло повернутися. Як він загинув, достеменно невідомо, чи він так і значиться як людина, зниклий без вести. Йому було всього 21 рік.
Нагороди і пам’ять
Нагороджений за свою військову кар’єру такими нагородами, як Орден Леніна, Золота Зірка, Орден Червоного Прапора (2), Орден Вітчизняної війни і великою кількістю медалей.
У селі Колюбакино є вулиця Попова, названий так у пам’ять про те, що середню школу цей Герой Радянського Союзу закінчив там. Також у цьому селі є меморіальна дошка на честь Андрія Попова.
На площі Перемоги в місті Мінську ім’я героя увічнили на стелі.
