Аналіз музичного твору: приклад, теоретичні основи, техніка аналізу

Значення терміна

Існує широке і вузьке вживання даного терміна.

1. Аналітичне дослідження будь-якого музичного явища, закономірності:

  • структура мажору або мінору;
  • принцип дії гармонічної функції;
  • норми метроритмической основи для конкретного стилю;
  • закони композиції музичного твору в цілому.

В такому значенні музичний аналіз з’єднується з поняттям «теоретичне музикознавство».

2. Вивчення будь-якої музичної одиниці в рамках одного конкретного твору. Це вузьке, але більш поширене визначення.

Теоретичні основи

У XIX столітті йшло активне становлення цього музичного розділу. Багато музикознавці своїми літературними творами спровокували активний розвиток аналізу музичних творів:

1. А. Б. Маркс «Людвіг Бетховен. Життя і творчість». Даний твір, написаний у першій половині 19 століття, стало одним з перших зразків монографії, яка включила в себе аналіз музичних творів.

2. Х. Ріман «Керівництво композиції фуги», «Смичкові квартети Бетховена». Даний німецький музикознавець створив вчення про гармонії, формі і метрі. Ґрунтуючись на ньому, поглибив теоретичні методи аналізу музичних творів. Його аналітичні праці мали велике значення для прогресу в цьому музичному напрямі.

3. Робота Р. Кречмара «Путівник по концертам» допомогла розвинути теоретико-естетичні методи аналізу в західноєвропейському музикознавстві.

4. А. Швейцер у своєму літературному творі «В. С. Бах» розглядав музичні твори композиторів у трьох єдиних аспекти аналізу:

  • теоретичному;
  • виконавському;
  • естетичному.

5. У своїй тритомної монографії «Бетховен» П. Беккер розбирає сонати і симфонії видатного композитора за допомогою їх поетичної ідеї.

6. Х. Лейхтентритт, «Вчення про музичній формі», «Аналіз фортепіанних творів Шопена». У працях авторів проводить грамотне поєднання високого науково – теоретичного рівня аналізу та образних характеристик з естетичними оцінками.

7. А. Лоренц «Таємниці форми у Вагнера». В даному літературному творі письменник проводить дослідження на основі докладного аналізу опер німецького композитора Р. Вагнера. Встановлює нові види і розділи аналізу форм музичного твору: синтезуюча сценічна та музична закономірності.

8. Найважливішим прикладом розвитку аналізу в музичному творі є праці французького музикознавця і громадського діяча Р. Роллана. До них належить робота «Бетховен. Великі творчі епохи». Роллан проводить аналіз музики різних жанрів у творчості композитора: симфоній, сонат опери. Створює власний унікальний аналітичний метод, який заснований на поетичних, літературних метафорах і асоціаціях. Такий метод виходить за строгі межі музичної теорії на користь вільного розуміння смислового змісту предмета мистецтва.

Такий прийом згодом надасть великий вплив на розвиток аналізу музичних творів в СРСР і на Заході.