Принципи розселення слов’ян на сході
Починаючи з VI-VII століть з’являється більше документальних свідчень про праславянах, а тому більше достовірної інформації, над якою працюють фахівці. З цього часу наука знає, звідки з’явилися східні слов’яни. Вони, йдучи від гунів, заселили територію Східної Європи: від Ладоги до чорноморського узбережжя, від Карпатських гір до Поволжя. Історики нараховують на цій території ареали тринадцяти племен. Це в’ятичі, радимичі, поляни, полочани, волиняни, ільменські словени, дреговичі, деревляни, уличі, тиверці, сіверяни, кривичі і дуліби.
Звідки з’явилися східні слов’яни на руських землях, видно з карти розселення, але хочеться звернути увагу на специфіку вибору місць поселення. Очевидно, тут мали місце географічний та етнічний принципи розселення.
Спосіб життя східних слов’ян. Питання управління
У V-VII століттях слов’яни жили ще в умовах родового ладу. Усі члени общини були пов’язані кровним спорідненням. В. О. Ключевський писав, що родовий союз тримався на двох опорах: на влади родового старшини і неподільності родового майна. Важливі питання вирішувалися народним зборами, віче.
Поступово родові відносини стали розпадатися, основною господарською одиницею стає сім’я. Формуються сусідські громади. У сімейну власність входили будинок, худоба, інвентар. А луги, вода, ліси і земля залишалися власністю громади. Стало відбуватися поділ на вільних слов’ян і рабів, якими ставали захоплені бранці.
