Шлях на схід
Відомо, що з урахуванням обстановки, що склалася на той час на фронтах Громадянської війни, у легіонерів було лише два шляхи виходу з Росії. Перший – через Мурманськ і Архангельськ, але він був пов’язаний з ризиком стати мішенню для німецьких субмарин і опинитися на морському дні разом з усіма трофеями. Від нього учасники Чехословацького заколоту відмовилися і вирішили другий – через Далекий Схід. Цей маршрут, при всіх незручностях, пов’язаних з його довжиною, був менш небезпечний.
Вздовж залізної дороги, по якій рухалися на схід ешелони легіонерів, в тому ж напрямку відступали і розбиті частинами Червоної армії війська Колчака − це був нескінченний потік людей, обессиливших від голоду і тривалого переходу. Їх спроби захопити вагони неминуче закінчувалися запеклими перестрілками.
Цікаво відзначити, що, просуваючись до гаваням Далекого Сходу, легіонери захопили вісім ешелонів, які були в особистому розпорядженні Колчака, залишивши йому лише один вагон. Передбачається, що тоді ж в їхніх руках опинився і золотий запас, про долю якого згодом будувалися різні припущення. Самого Верховного правителя вони деякий час тримали в заручниках, а в 1920 році видали радянський владі в обмін на надані для їх відправки морські судна.
