Політика німецького командування
Самий масштабний конфлікт XX століття – Друга світова війна, обернувся для багатьох радянських солдатів жахом полону. Нацистська ідеологія диктувала методи поводження з радянськими полоненими. Уряд Німеччини розглядав слов’ян, а разом з ними і інші народи СРСР, як нижчої раси. Територія Радянського Союзу сприймалася нацистами як «новий життєвий простір», її населення стали перешкодою для німецької армії. Німецьке уряд заявило, що так як Радянський Союз не ратифікувала Женевську конвенцію 1929 р., Німеччина по відношенню до радянським солдатам не зобов’язана дотримуватися положень цього документа. Для нацистів радянський військовополонений —це не захищений міжнародним правом суб’єкт.
Порядок поводження з потрапили в полон радянськими громадянами уряд Третього рейху підготувало ще до нападу на СРСР. Наказувалося використовувати їх на роботах з обслуговування військ, що заборонялося Женевською конвенцією; підкреслювалася неприпустимість прояву до радянським військовополоненим гуманності і співчуття.
