Початок чернецтва
Святий Макарій Великий знову прийшов до знайомого старця і зі смиренням попросив його стати для нього наставником. Старець, бачачи прагнення юнака швидше приступити до служіння, почав навчати його основам чернецтва – молитвами, мовчання, рукоділля, яке допоможе придбати необхідну кількість їжі для пустельника, а також самотньому служіння. Незабаром він вигнав святого Макарія в печеру, яку викопав спеціально для нього. З тієї пори святий Макарій став відлюдником, який своєю смиренної життям служив Господу. Щоб добути собі їжу, він плів кошики. За малу плату їх купували жителі довколишніх селищ. Незабаром слава про святого відлюдника стала доходити до голів місцевої церкви.
Відмова від клирикального служіння
Єпископ місцевої церкви дуже здивувався, дізнавшись, що в пустелі з’явився смиренний відлюдник, який веде богоугодне життя. Він закликав святого Макарія, поговорив з ним і призначив його кліриком парафії Птинапора. Святий Макарій посилався на свою молодість – у той час йому було сорок років. Однак єпископ вирішив, що молодість для нього не може бути перешкодою і поставив його на посаду власною волею.
Це порушувало вже усталений уклад життя святого Макарія. Йому довелося бігти і оселитися в пустелі недалеко від іншого селища. Тут до нього в служіння прийшов один з місцевих жителів, який став служити святому тим, що продавав його кошика і купував необхідну їжу для відлюдника.
