Плетіння ляльок
Об’ємні фігурки здавна робили батьки для своїх малят. Окрім прямого свого призначення в якості іграшки, лялька наділялася ще й властивості оберега або лікарського засобу. Так, в солому при плетінні додавалися запашні трави від кашлю або іншої напасті.
По традиції східних слов’ян, у такої ляльки не зображували рис обличчя. Згідно з віруваннями, в фігурку з особою може вселитися злий дух, а якщо його немає, то лялька вважалася предметом неживим, тому парфуми не стануть там затримуватися.
Існувала традиція перед весіллям робити великі фігури нареченого і нареченої і ставити їх біля воріт при вході у двір. Так як солома символізувала родючість, то ляльки повинні були сприяти появі потомства в сім’ї.
Солом’яна лялька “Стригушка”
Це найпопулярніший вид ляльок із соломи, яких часто називають танцюючими. Основна їх особливість полягає в тому, що нижній край спідниці не заплітається, а рівно підстригається ножицями, щоб вона добре утримувала вертикальне положення. Діти любили грати з нею наступним чином:
- Лялька ставилася на рівну дощечку. Використовували поверхню столу або табуретки.
- Дитина стукав кулаком поруч з лялькою і вона пускалася в танок – підстрибувала на місці і крутилася в різні сторони. Було враження, що вона дійсно виконує танцювальні рухи.
Дітвора всіляко раділа такому плясу, тому батьки часто плели “стригушку” для малюків.
