Покровський монастир
При храмі незабаром виникла обитель. Спочатку жіноча, а пізніше чоловіча. Після заснування патріаршества його стали іменувати домовиком патріаршим монастирем. У середині XVII століття обитель отримала пожалування на рибні ловлі і сінокоси. Це дозволило провести серйозні ремонтні та реставраційні роботи у соборі Покрова на Нерлі у Володимирі. В цей час спорудження було вкрите дерев’яної чотирьохскатним покрівлею. Старі галереї були демонтовані, а на їх основі побудована цегляна південна паперть зі склепінчастим підвалом. Ще тривалий час покрівля залишалася вкритою тесом, а глава – «лускою» (дерев’яним лемешем).
В 1673 році, по їх завершенні, храм був освячений ще раз. Для собору Покрова на Нерлі вирішальним став 1784 рік, коли він міг зникнути. Настоятель Боголюбського монастиря вирішив розібрати церкву заради матеріалу, з якого передбачалося спорудити ворота. Однак підрядник не погодився на предлагаемою ціну, і церква вціліла. На початку XIX століття собор увійшов до складу Боголюбова монастиря.
