На сьогоднішній день у багатьох країнах проводяться різноманітні реформи. Всі вони спрямовані на поліпшення якості життя, на зростання економіки та інше. Проте є один важливий фактор, який вважається джерелом, що допомагає подолати негативні наслідки, що з’являються в результаті реформ, – рівень продуктивності праці.
Позначення терміна
Тут важливо почати з того, що продуктивність праці – це, іншими словами, його плідність. Виміряти її можна двома способами. Або кількістю споживчої вартості товарів, вироблених за певний час, або ж величиною часу, що витрачається на створення однієї одиниці товару.
На сьогоднішній день розрізняють два основних види продуктивності праці – живої та сукупний. Продуктивність живої праці – це кількість часу, що витрачається на виробництво продукції на конкретній ділянці певного підприємства. Також буває сукупна продуктивність праці. Вона вимірюється в затратах живої і уречевленої, тобто минулого, праці.
Підвищення рівня продуктивності праці доцільно проводити в тому випадку, якщо частка живого виду зайнятості знижується, а от загальний обсяг уречевленої праці збільшується.
А що можна сказати про кожному підприємстві окремо? Тут рівень продуктивності праці працівника буде вимірюватись показником виробленої продукції на одного працівника за одиницю часу.
Підприємство і праця
Варто відзначити, що рівень продуктивності праці можна визначити ще одним способом. Це відношення реального обсягу продукції до чисельності працівників на фактичних підприємствах. У такому показнику є певна специфіка – він безпосередньо відображає економію живої праці, а також побічно відображає економію громадського праці.
Для того щоб визначити числовий коефіцієнт цього показника, можна скористатися загальним рівнянням, яке виглядає так:
Пт = П / Т.
В даному випадку Пт – це продуктивність праці, П – це обсяг продукції у будь-якій формі, а Т – кількість витрачається живої праці на його виготовлення.
Характеристика. Кількість випущеного товару
Показники рівня продуктивності праці можна охарактеризувати парою головних параметрів. Основний показник – кількість випущеного товару за певний проміжок часу. Цей показник є основним, найбільш поширеним і універсальним серед всіх інших характеристик, що описують продуктивність. Тут варто відзначити, що можуть вимірюватися вироблення в натуральних показниках, а можуть в показниках нормованого робочого часу. Вибір показника залежить від одиниць вимірювання, обраного для підрахунку всієї виготовленої продукції.
Трудомісткість виробленої продукції
Другий показник рівня продуктивності праці, що є основним, – це трудомісткість виробленої продукції. Даний коефіцієнт буде виражати кількість часу, який буде витрачено на випуск однієї одиниці товару. Крім того, він є оберненим показником. Цей норматив також має кілька вагомих переваг:
- допомагає встановити пряму залежність між випущеною продукцією і трудовими витратами на її виготовлення;
- дозволяє досить тісно пов’язати між собою такі два фактори, як вимірювання продуктивності і визначенням резервів для її зростання;
- дозволить зіставити витрати на виробництво однієї і тієї ж продукції в різних цехах підприємства.
Розрахунок рівня продуктивності праці, а саме розрахунок показника виробітку і трудомісткості можна представити такими формулами:
в = В / Т,
де: в – це загальний обсяг товарів, випущених за певний проміжок часу, – це собівартість товару після виготовлення, Т – кількість часу, витраченого на виготовлення однієї одиниці товару.
Друга формула виглядає так:
t = Т / В,
де: t — трудомісткість виготовлення продукції.
Резерви для підвищення рівня
Визначити шляхи для зростання рівня продуктивності праці – це найважливіше завдання, що стоїть перед будь-яким аналітичним штабом будь-якого підприємства. З цієї причини на теренах вітчизняного бізнесу на сьогоднішній день є конкретна класифікація резервів для цього підвищення.
Перший варіант – це підвищення технічного рівня. Є кілька основних напрямів, що передбачають технічне просування. Це може бути механізація і автоматизація виробництва, можливість запровадження в робочий процес нових технологічних рішень, поліпшення конструктивних властивостей продукції. Сюди ж варто віднести підвищення якості як готової продукції, так і вихідної сировини для її випуску. У деяких випадках на рівень продуктивності праці впливає введення в експлуатацію нових енергетичних джерел.
Організація праці та природні умови
Один із шляхів підвищення рівня праці – це поліпшення організації виробництва і праці безпосередньо. У даному випадку мається на увазі поліпшення наявної робочої сили, так і набір нової. Крім того, можна поліпшити норми і зони обслуговування, скоротити кількість робітників, які систематично не виконують норми. Дуже важливо запобігти такий недолік, як плинність кадрів, тобто постійну заміну працівників. Для економії часу доцільно буде провести повну механізацію всіх розрахунків у сфері облікових і обчислювальних робіт.
Ще один варіант розвитку – це зміна зовнішніх, природних умов. У даному випадку мова ведеться про те, що необхідно провести процес соціалізації, пристосуватися до потреб звичайного робочого на підприємстві. Найбільше це стосується таких галузей, як нафтова, газова, вугільна, видобуток руди і торфу. Меншою мірою (але все ж цей пункт застосовується і до деяких інших галузях) це відноситься до сільського господарства, транспорту.
Інші можливості для росту
Один з напрямків, який може допомогти досягти зростання рівня продуктивності праці, – структурну зміну на виробництві. Сюди входить часткове зміна частки окремих різновидів продукції, трудомісткості виробничої програми, загальної питомої ваги всіх закуплених напівфабрикатів або комплектуючих для товарів, наприклад.
Важливу роль у розвитку праці відіграє соціальна інфраструктура. Якщо її немає, то її необхідно створити, а вже наявну слід розвивати. Ця інфраструктура повинна вирішувати фінансові проблеми, труднощі, що виникають зі своєчасною виплатою заробітної плати. У завдання даної структури буде входити також і безліч інших питань, які будуть пов’язані із задоволенням потреб як підприємства, так і трудових колективів, що працюють на ньому.
Середні показники
Середній рівень продуктивності праці визначається декількома параметрами. Всі вони відносяться до одного з двох основних показників, що характеризують продуктивність праці, про яких було написано вище. Тут ведеться мова про виготовлення товарів за певну кількість часу:
Останній показник рівня продуктивності праці на підприємстві в даному випадку – це середній показник виробітку за один місяць. Варто відразу відзначити, що виробіток за квартал або рік розраховується так само. Розрахунок рівня продуктивності праці за місяць, квартал або рік обчислюється шляхом ділення випущеної продукції за обраний період на середню спискову чисельність робітників, співробітників і т. д.
Зв’язок показників
Ці три середніх показника мають певний зв’язок. Так, середня денна вироблення – це добуток середньої годинниковий вироблення і середньої тривалості робочого дня. Середній показник місячної вироблення на одного робітника – добуток середньоденної виробітку, отриманої раніше, на середню тривалість робочого місяця цього співробітника.
Сюди ж варто віднести середній показник виробітку на одного працівника. Це різні показники, так як не всі працівники є робітниками, безпосередньо впливають на обсяг випуску продукції. Сюди можна віднести, наприклад, бухгалтерію, обслуговуючий персонал і т. д. Визначити його можна твором середньої місячної виробленням одного робочого і частки робітників у загальній чисельності всього персоналу.
Методи виміру рівня продуктивності
Є кілька методів, що дозволяють провести вимірювання продуктивності праці. Їх вибір залежить від того, який був обраний спосіб обчислення продукції, тобто від чисельника у формулі. Що стосується методів, то це натуральний, трудовий і вартісний.
У разі випуску однорідної продукції краще всього вибрати метод натурального виміру. Метод трудового вимірювання краще всього використовувати у випадку, якщо на робочих місцях, бригадами і т. д. випускається досить великий обсяг продукції, при цьому з часто мінливим асортиментом. Якщо ж підприємство випускає зовсім різного роду товари, то, природно, краще всього підійде вартісний (ціннісний) метод вимірювання.
Натуральний і трудовий метод
У разі вибору натурального методу вимірювання продуктивності праці вся продукція повинна вимірюватися у відповідних їй фізичних величинах, тобто в тоннах, метрах і т. д. Є інший варіант розрахунку, при якому слід брати середнє списочну чисельність працівників, з розрахунком на одиницю витрачається часу – людино-година, людино-день.
Краще всього застосовувати такі натуральні показники для розрахунку продуктивності бригад робітників або ж в індивідуальному порядку для кожного співробітника.
Що стосується трудового методу, то в даному випадку визначатися вироблення буде в нормо-годинах. Щоб отримати нормо-години, слід помножити обсяги робіт на відповідні норми часу, після чого скласти результати. Однак даний метод має ряд недоліків, через що не здатний дати об’єктивну оцінку рівня і динаміки продуктивності праці навіть для індивідуального робочого місця.
Вартісний метод
Даний метод найкраще застосовувати для вимірювання продуктивності праці на рівні цілого підприємства, галузі і навіть для всієї економіки в цілому.
Що стосується Російської Федерації, то в даному випадку вся випущена продукція, послуги, товари та інше реалізуються за одну і ту ж валюту – рублі. Вироблення в даному випадку обчислюється у цій же валюті.
В кінці можна додати наступне. Яке б місце підприємство не займало в своїй галузі і економіки в цілому, запорукою його успіху, росту і розвитку завжди буде саме продуктивність праці і поліпшення цього параметра. Цей факт слід враховувати і в масштабах держави.
