Відправником інформації, як і її одержувачем, може бути не одна особа, а група осіб, колектив, організація, суспільство. Обсяг комунікаційного процесу буває невеликим (перехожі привітались один з одним) і масштабним, глобальним, що охоплює багато країн (рішення територіальних домагань).
Це визначає наступні рівні соціальної комунікації:
Аутокоммуникационная — спілкування зі своїм «Я». Людина наодинці з собою пізнає, оцінює власні можливості і здібності.
Интерперсональная – міжособистісна взаємодія двох або декількох осіб.
Групова комунікація, відрізняється кількістю учасників і змістом спілкування (ділове, дружнє тощо) в різних варіантах: індивіда з групою,членів однієї групи між собою, членів різних груп.
Індивідуально-групова (лектор — аудиторія).
Публічна — стосується соціальних проблем та інтересів. Як правило, це спілкування представників владних структур з народом, працівників сфери торгівлі, обслуговування, освіти, культури з клієнтами.
Міждержавна — комунікації між державами на дипломатичному рівні з питань війни і миру, культурного обміну, торгівлі, науки та ін.
Глобальна охоплює величезні території Землі, забезпечує міжнаціональне спілкування її населення.
Масова комунікація.
Організаційна здійснюється між ієрархічними рівнями управлінської піраміди.
Масова комунікація спрямована на великі аудиторії і виходить від різних суб’єктів, що мають свої цілі, засоби і способи впливу на свідомість населення.
