Структура педагогічної діяльності, педагогічна психологія привертають увагу теоретиків у сфері викладання не просто так. Розуміння роботи, її психологічних основ дуже важливо для такої соціально значущої посади. Робота педагога – це не просто передача інформації від старшого покоління молодшому, але і виховний аспект. Багато в чому вона визначає майбутнє нації, отже, повинна практикуватися максимально ефективно і коректно.
З чого починається робота викладача?
Якщо вивчити дослідження, присвячені структурі педагогічної діяльності, педагогічної психології, можна дізнатися, що робота вчителя має кілька аспектів. Є кілька категорій психології, дозволяють зрозуміти діяльність такого спеціаліста. На перший план виходить його особистість. Друга важлива категорія – власне технологія. Не менш значуще спілкування. В особистість включають цілі людини і його мотивацію. Технологія – це діяльність викладача. Спілкування – складне поняття, яке входить клімат у колективі учнів і викладача, а також взаємні відносини всередині групи.
Вивчаючи психологію педагогічної діяльності та її суб’єкта, фахівці, які займалися цією темою, особливу увагу приділяли особистості викладача. Багато в чому це центр і ключовий фактор роботи обрав для себе таку стезю. Особистість людини, що визначає його позицію у сфері викладання, а також у спілкуванні. Від особистості залежить сутність спілкування і роботи педагога. Вона визначає, заради чого людина працює, яких цілей прагне досягти, якими способами заради цього користується, вирішуючи різноманітні завдання.
Особистісна центрация
Як випливає з робіт Орлова, присвячених психології освіти та педагогічної діяльності, кожній людині, що обрав для себе сферу вчительства, притаманні деякі мотивації і потреби, які можна визначити термінологією центрації. Під цим словом прийнято розуміти спрямованість викладача і його зацікавленість в результаті праці. Така людина піклується про всіх учасників процесу і стежить за тим, наскільки успішно вони досягають певних цілей. Викладачеві притаманна психологічна вибірковість звернення до слухачів. Відповідно, вчитель хоч і служить інтересам аудиторії, але вибірково, виходячи з власного відносини. Особистісна центрация контролює поведінкові реакції вчителя і визначає його мислення.
Дослідження, присвячені педагогічній психології навчальної діяльності, показують, що деяким викладачам властива зосередженість на власних інтересах. У цьому випадку центрация егоїстична. Іноді переважно діяльність визначається бюрократичними вимогами, адміністративними інтересами, думкою інших педагогів. Певну роль для вчителя відіграє думку батьківського колективу – це називають авторитетної центрацией. Якщо ключова позиція відводиться засобам, через які організується робота, говорять про пізнавальної центрації. Можлива постановка в центр інтересів учнів, колег, себе самого.
Педагогіка і особистість
Перераховані вище варіанти центрації, визначені в ході вивчення професійно-педагогічної діяльності в психології, переважно представляються умовами викладацької роботи безособовій або авторитарною. Винятковий випадок – гуманістична центрация. Викладач може бути щиро зацікавленим у викладеному ним предмет. Ймовірно, такий персони притаманна сильна мотивація в аспекті пізнання. При цьому людина може не відчувати потреби передавати накопичені ним відомості іншим. Інші просто не відчувають інтересу до малолітньої аудиторії. Персона, що працює в умовах такої центрації, навряд чи буде професіоналом, справжнім майстром своєї справи. Зазвичай таких людей називають добрими предметниками. Справжній педагог з такого вчителя теоретично може вийти, але на практиці це відбувається дуже рідко.
Вивчаючи психологію та педагогів у педагогічній діяльності, фахівці в цій області звернули увагу на людей, яким притаманна ізольована зацікавленість у дітей. Такі педагоги ставлять в центр своєї діяльності потреби дітей. Це прийнято іменувати альтруїстичної центрацией. Зазвичай вчителі бажають отримати у відповідь рівнозначну любов. У більшості випадків формування навчального процесу зводиться до потуранню і надмірно ліберального побудови занять, відповідного формату спілкування.
Про гуманізм
Як показали спостереження в області структури навчальної діяльності, педагогічної психології, найкращі результати дає гуманістична центрация педагога. Вона орієнтує його на моральну зацікавленість, духовні інтереси аудиторії. Вчитель цілеспрямовано прагне до того, щоб всі були щасливі і благополучні. Таке викладання забезпечує особистісний продуктивну взаємодію і стає базою гуманістичного спілкування в освітньому закладі. Має таку центрацию педагог – це фасилітатор, що стимулює учнів і активізує освітній процес. Завдяки йому вчення дається дітям легше, розвиток протікає активніше.
Крок за кроком – вперед
Психологія педагогічної діяльності вивчає методи, способи, завдяки яким викладач як особистість може розвиватися, зростати одночасно в обраній професії. Вважається, що самосвідомість – основна умова, що дає людині перспективи. Ключовий продукт цього умови – уявлення про себе. В психології це назвали Я-образом. Ця концепція має порівняльною стійкістю і не завжди усвідомлюється викладачем. Вона переживається персоною як унікальна система уявлень про себе. Образ є фундаментом побудови контакту з іншими представниками соціуму. Концепція – особистісна установка щодо себе. Вона формується трьома складовими. Розглянемо детальніше.
У психології педагогічна діяльність вчителя – область науки, в рамках якої прийнято виділяти Я-концепцію, сформовану в першу чергу когнітивним аспектом. Він включає відомості про себе. Сюди входить знання своїх здібностей, положення в суспільстві, зовнішності та інших подібних нюансів. Другий аспект – емоційний, оцінний. Він включає ставлення до себе, повагу до себе, адекватну критику своїх дій і думок, а також приниження, любов до себе і подібні явища. Третій концептуальний компонент, що виділяється психологами, називається вольовою, або поведінковим. Він передбачає бажання людини бути симпатичним іншим, прагнення до порозуміння. До цього компоненту належить здатність поважати інших, підвищувати власний статус або, навпаки, прагнути до непомітності. Вольовий компонент включає бажання сховатися від критики і заховати власні недоліки від усього світу.
Про формування
У рамках психології педагогічної діяльності і спілкування прийнято говорити про Я-образі, який виникає у особи, яка бере участь у соціальних контактах. Така концепція, як вважають психологи, являє собою унікальний підсумок розвитку психіки людини. Вона є досить стійкою. Одночасно образ схильний до внутрішніх трансформацій, коливань. Концепція сильно впливає на всі прояви особистості в житті. Уявлення про себе закладається ще в дитинстві, тоді ж визначаючи поведінку дитини, і далі впливає на людину до останнього дня життя.
Є позитивний, негативний варіанти Я-образу, притаманного вчитель. Позитивний включає позитивну оцінку себе, супутню виділенню у себе відповідних якостей. Людина, яка розуміє себе таким, впевнений у своїх силах і задоволений обраною професією. Як відзначається в дослідженнях в психології педагогічної діяльності і спілкування, персона, якій притаманна позитивна концепція себе, більш ефективно працює, ніж інші люди. Викладач намагається реалізувати себе в обраній сфері. Поведінка того, хто втілює в реальність свої можливості, хто здоровий психічно, досить автономно. Йому притаманна спонтанність. Такої людини відрізняють здатність вирішувати завдання творчо, демократизм.
Позитивна концепція: а якщо детальніше?
Працював у сфері психології соціально-педагогічної діяльності Бернс (вчений з Америки) особливу увагу приділяв якостей особистості викладача, якому притаманна позитивна Я-концепція. Він вважав, що такі люди особливо гнучкі, їм властива емпатія. Такі вчителі сприйнятливі до учнівським потреб. Вони можуть викладати максимально особистісно, за рахунок чого уроки стають яскравіше і об’ємніше. Основна установка такого вчителя – на формуванні позитивної бази для самостійного сприйняття учнем корисної інформації. Викладач, який володіє таким Я-образом, легко і неформально взаємодіє з аудиторією і може налагодити з нею теплий діалог. Він віддає перевагу усне спілкування, ніж письмова взаємодію з учнями. Як правило, емоційно вчитель врівноважений, впевнений у своїх силах, виявляє любов до життя.
Позитивне сприйняття себе і аудиторії – один з ключових чинників результативності робочого процесу. Багато в чому це визначає формування аналогічної концепції в учнів.
Про негатив
У психології соціально-педагогічної діяльності виділяється негативна Я-концепція викладача. Така персона відчуває себе без захисту, негативно сприймає інших людей, орієнтуючись на власні тривоги і побоювання. Для викладача такого типу характерний авторитарний стиль спілкування зі слухачами. Такий формат стає засобом психологічного захисту себе.
Персона, ощущающая неадекватність себе як особистості або в обраній сфері роботи, зазвичай незадоволена результатами робочого процесу. Такий викладач формує у слухачів своєрідне сприйняття, задає атмосферу в приміщенні, де перебувають учні. Викладач з негативною Я-концепцією нерідко надмірно жорстокий або занадто авторитарний. Через агресію він намагається забезпечити собі захист від слухачів. Відомі й інші випадки: викладачі занадто пасивні, вони не контролюють роботу учня і запросто йдуть від основної теми заняття. Навчання в цілому їм байдуже, як і результати, які показують слухачі.
Самосвідомість вчителя
Дослідження психології педагогічної діяльності показують значущість оцінки цього аспекту вчителя, а також процесу становлення свідомості людини. У Бачкова в його працях є досить цікаві викладки, присвячені проблемі самосвідомості. Психолог зазначає кілька етапів розвитку свідомості педагога: ситуативний прагматизм, егоцентричний крок, залежить від стереотипів етап, суб’єктно-приймає, суб’єктно-універсальний. Щоб визначити етап розвитку самосвідомості педагога, потрібно зрозуміти, яка його центрация, наскільки самостійна людина, як напрямок його діяльності. Обов’язково оцінюють, якою мірою педагог в силах приймати щось нове.
Найбільш високою ступінню самосвідомості педагога вважають трансформацію від егоцентризму до націленості на результати, корисні всім і кожному. Спершу чоловік спрямований на самоствердження, його особистість виступає для нього основним сенсом. А ось ідеальний педагог – той, для якого соціум, пізнання, підсумки діяльності первинні. Він прагне до загального блага. Маються на увазі всі рівні – від конкретної персони до людства взагалі.
Здібності і робота
Однією з проблем у психології педагогічної діяльності називають здатності конкретної людини стосовно до обраної ним професії. Здібності вчителя – це стійкі особистісні якості, специфічна сприйнятливість об’єкта освітнього процесу. Викладач повинен сприймати засоби навчання, умови своєї роботи. Його завдання – формування продуктивної системи взаємодії слухача і розповідає, щоб особистість воспітуемого могла розвиватися в позитивному напрямку.
У роботах Кузьміної визначені два рівня здібностей викладача: перцептивний рефлексивний і проективный. Перший передбачає здатність персони проникнути в особистісне своєрідність слухача. Сюди включається здатність педагога зрозуміти, як учень сприймає себе. Така якість вважають ключовим для викладача. Воно включає здатність вивчати інших, співпереживати їм і розуміти мотиви і дії оточуючих. Викладач тільки тоді має перцептивні та рефлексивні здібності, коли він в змозі сприйняти чужу точку зору і оцінити її. Такі здібності – ядро особистості викладача. Якщо їх немає, компенсувати якості не вийде. Ці здібності важливі саме у викладацькій роботі, вони вказують на орієнтованість персони на психічне удосконалення слухача.
Проективні здібності
Роботи, присвячені психології педагогічної діяльності, в якості другого рівня здібностей викладача пропонують розглядати проективні. Вони включають можливість формувати нові, більш результативні підходи до передачі інформації слухачам. Сюди відносяться гностичні здібності, навички в області організації робочого процесу, комуніціювання зі слухачами. Проективні здібності включають конструктивні, проектувальні.
Гностичні обумовлюють здатність персони швидко, творчо освоювати нові підходи до освіти. Сюди відноситься винахідливість у виконанні свого обов’язку. Кузьміна говорила про те, що такі здібності дозволяють викладачеві збирати відомості про слухачів і собі. Проектувальні – це здатність заздалегідь уявити підсумок вирішення всіх завдань, якими заповнений період освітньої роботи. Конструктивні включають творче рішення, організацію спільної роботи. Людей, яким вони притаманні, чутливий до атмосфери і робочого побудови. Комунікативні якості дозволяють налагодити контакт з учнями.
А якщо детальніше?
У присвячених методам психології в педагогічній діяльності викладках Кузьміної можна бачити вказівку на чотири фактори, завдяки яким реалізуються другорядні особистісні здібності викладача. Враховується здатність самостійно ідентифікуватися, сприймати індивідуальні особистісні якості слухачів. До факторів відносять розвинену інтуїцію та сугестивні якості, тобто здатність викладача вселяти деякі дані аудиторії.
В даний час прийнято додатково виділяти фактор культури мовлення. Він передбачає змістовні фрази, звернення до слухача і здатність впливати на аудиторію промовою.
Організаторські якості викладача переважно виражені у виборчій сприйнятливості методів організації слухачів. Учитель відповідає за підбір відповідних методів подачі матеріалу, допомагає учням самостійно організовуватися. Організаторські здібності виражені в здатності персони організувати власну роботу.
Бути краще, ніж учора
У психології педагогічна діяльність діагностується за рахунок постійного спостереження за роботою викладача, взаємодіючого з аудиторією. Таке відбувається не тільки на уроці, але й поза його межами. Робота в освітньому закладі передбачає прагнення до вдосконалення своїх здібностей. Звичайно, це властиво тільки педагогу, який зацікавлений в обраній сфері роботи. Розвиток педагогічних здібностей диктується особистісної спрямованістю персони.
Цікавий відступ
У психології визначення педагогічної діяльності наступне: це така соціальна активність, чиє завдання – реалізувати освітні цілі. Класичне розуміння такої діяльності: навчання і виховання. Перше може мати різні оргформы, зазвичай строго регламентована за часом, має певну мету і кілька шляхів, що дозволяють її досягти. Основний критерій, що дозволяє оцінити ефективність – досягнення заздалегідь сформульованої мети.
Виховання – робочий процес, який також допускається організовувати по-різному. Він не переслідує якусь мету безпосередньо, так як немає досяжних за обмежений термін і в межах обраної форми. Виховна робота – це робота, яка послідовно спрямована на вирішення завдань, вибір яких підпорядкований кінцевої мети. Основний критерій ефективності – позитивна корекція свідомості слухача. Її можна помітити за емоційним відповідей на події, по активності дитини й особливостей його поведінки. Оцінюючи розвивається персону, складно визначити, що саме обумовлено активністю конкретного педагога.
А якщо детальніше?
Визначення специфіки основних різновидів активності викладача, який передбачає дослідження в психології педагогічної діяльності, наочно показує, що виховання, навчання діалектично єдині в роботі вчителя. Не грає ролі вибране ним напрям, спеціалізація. Цілі, переслідувані виховними, навчальними процесами щодо загальної освітньої системи, вважаються зовнішнім аспектом. Вони визначаються соціумом. Він же відповідає за оцінку результату.
Не обійшлося без складностей
У даний момент дослідження діяльності педагогів з точки зору психології – завдання, для якої притаманні певні проблеми. Деякою мірою це пов’язано зі складністю визначення професійного рівня працівника, а також оцінки властивого йому творчого потенціалу. Кожен педагог в теорії може подолати стереотипи, властиві йому, але не у кожного в реальності знаходиться достатньо сил для цього. Говорячи про діяльність вчителів, необхідно згадати проблему психологічної підготовки фахівця, в тому числі підготовчої роботи з урахуванням актуальних систем навчання і розвитку слухача. Не менш важлива проблематика покращення кваліфікаційного рівня працівників освітніх установ.
Як вважають аналізують ці проблеми особи, необхідно переглянути особливості підготовки викладацького складу. Потрібно більший акцент на практиці. Сьогодні у підготовці вчителів практична частина роботи порівняно невелика, і активісти пропонують її зробити в рази більші, щоб усі вчителі мали достатньо можливостей для реалізації на практиці отриманої в рамках підготовки теорії.
