Картини природи у повісті “Тарас Бульба”
У своєму творі М. В. Гоголь не тільки оповідає про безстрашних українських козаків, але й майстерно змальовує пейзажі. Образ степу – це зображення прекрасною та могутньою Батьківщини. Природні картини в “Тарасі Бульбі” автор описує з особливою любов’ю:
Степ що далі, то все прекрасніше. Тоді весь південь, увесь той простір, який становить нинішню Новоросію, до самого Чорного моря був зеленою, девственною пустинею. Ніколи плуг не проходив незмірними хвилями диких рослин. Одні тільки коні, ховаючись у них, як у лісі, витолочували їх. Нічого в природі не могло бути краще. Уся поверхня землі була немов зелено‑золотим океаном, по якому бризнули мільйони різних квітів. Крізь тонкі, високі стебла трави проглядали голубі, сині й лілові волошки; жовтий дрок вискакував вгору своєю пирамидальною верхушкою; біла кашка своїми шапками рябіла на поверхні; занесений бозна-звідки колос пшениці наливався в гущавині. Під тонкими їх корінням нишпорили куріпки, витягнувши свої шиї. Повітря було наповнене тисячею різних пташиних свисток. В небі нерухомо стояли яструби, розгорнувши свої крила і втупивши очі в траву. Крик рухалася в стороні хмари диких гусей віддавався бозна в якому далекому озері. З трави піднімалася мірними помахами чайка й розкішно купалася в синіх хвилях повітря. Он вона зникла у високості і тільки мелькає одною чорною точкою. Он вона перекинулася крилами і блиснула перед сонцем…
Це опис відрізняються багатством насичених фарб і детальністю, що допомагає практично миттєво уявити краєвид перед очима. Картинки, слідуючи одна за одною, складаються в одну жваву композицію з дивовижним поєднанням звуків природи. Так лірично передати цю красу словами міг тільки по-справжньому талановита людина.
Привільні степи не тільки доставляють естетичне задоволення, але і сприяють найбільш глибокому розумінню волелюбного характеру запорожців. У повісті “Тарас Бульба” картини природи допомагають читачеві краще зрозуміти внутрішній стан героїв.
