Нові елементи
Петро Орлов був справжнім тренером-новатором. Він йшов на ризики, придумував нові елементи для того, щоб його підопічні змогли не тільки завоювати призові місця, але й розвинути власні здібності до максимуму.
Класичним прикладом є пара Ніни Бакушевой і Станіслава Жука, яку тренував Орлов Петро Петрович.
У 1957 році пара фігуристів виступала на чемпіонаті Європи, на якому завоювала срібло. Призове друге місце на чемпіонаті такого масштабу – це більш ніж гідно, проте тренер так не вважав. Петро Петрович знав, що хлопці гідні тільки золота. Орлов вирішив трохи змінити виступ пари. Він ввів в програму один із найскладніших елементів. Станіслав мав на витягнутих руках підняти над головою Ніну.
Важкі тренування, розбір помилок і постійні повторення тривали, здавалося, вічність. В один прекрасний день все вийшло ідеально і з першого разу. Це могло означати тільки одне – фігуристи готові.
1958 рік – чемпіонат Європи. Це був перший чемпіонат, на якому пара показала свій секретний, дуже складний, технічно підготовлений прийом. Арбітри не знали, як реагувати на таке. Вони прийшли до висновку, що цей елемент дуже небезпечний для життя, тому не зарахували його Ніні Бакушевой і Станіслава Жука. Хлопцям віддали знову срібло.
Однак Орлов Петро не здавався. Він продовжував відточувати з фігуристами техніку даного елемента і довів її до такого ступеня, що вміння Станіслава виконувати цей неймовірно складний елемент стало не те, що майстерням, а по-справжньому вищим пілотажем. Кожна пара хотіла повторити підтримку, над якою копітко працював як тренер, так і пара фігуристів.
