Служба Михайла Аверьяновича
З 1939 Михайло служив у будівельному батальйоні берегової оборони Тихоокеанського флоту на далекосхідному узбережжі. Одним з його товаришів по службі був знаменитий снайпер Василь Зайцев.
Не бажаючи залишатися осторонь, коли його Батьківщину гублять німецькі загарбники, Михайло багато разів подавав рапорт, висловлюючи бажання служити у зоні бойових дій. У березні 1942 року наполегливого морпеха все-таки відправили служити на передову. Михайло був відправлений рядовим в 883-й стрілецький полк 193-ї стрілецької дивізії. Як свідчили однополчани, Михайло Авер’янович Панікахи все ж був моряком в душі – навіть воюючи на березі, не розлучався з формою флоту. До кінця вересня 1942 року герой вже отримав звання заступника командира відділення.
Подвиг
Служити хлопцеві довелося недовго. Свій подвиг Панікахи Михайло Авер’янович здійснив в кінці вересня при Сталінградській битві. У той день кілька полків дивізії, в тому числі 883-й, перейшли через Волгу і зайняли позиції на захід від заводу “Червоний Жовтень”. Їх атакували німецькі війська з 24-ї танкової дивізії та 71-ї піхотної дивізії.
2 жовтня Панікахи, разом з бойовим товаришем Бедеровым, був в окопі і допомагав відображати німецькі атаки, коли війська противника направляли танки. Атаку противника солдати-червоноармійці зустріли протитанковими рушницями. Бійці справилися з першою атакою, але гітлерівці пустили в хід нові танки. Тоді Михайло Авер’янович Панікахи кинувся вперед. У нього закінчилися гранати, але залишилися дві пляшки з гримучою сумішшю. Панікахи замахнувся, щоб кинути коктейль Молотова в наближається танк супротивників, але постріл ворожої зброї розбив пляшку. Їдка суміш вилилася на форму солдата, вона відразу загорілася, але на роздуми часу не було. Взявши іншу сулію, герой самовіддано кинувся на танк супротивників і розбив коктейль про решітку люка. Німецький танк був підпалений, а інші танки відступили.
Героїчний подвиг Михайла підняв бойовий дух у його товаришів і, переслідуючи супротивника, солдати підпалили ще два танки. Тіло героя поховали поблизу заводу “Червоний Жовтень”.
Хлопцеві не виповнилося й тридцяти, недовго пожив на цьому світі, але встиг стати героєм. Минуло вже 77 років з моменту подвигу Михайла, але його ім’я ми пам’ятаємо і будемо пам’ятати ще багато-багато років.
