Чи має відношення обумовлення до привчання?
Теорія оперантного обумовлення лежить в основі привчання до чого-небудь, виховання і прищеплення корисних навичок. Будь-виховний процес відбувається шляхом багаторазового повторення, з супроводом кожного вчинку незмінним підкріпленням. Саме так і формується звичка – як хороше, так і погане.
Наприклад, одні діти швидко звикають до чищення зубів і протягом усього подальшого життя рефлекторно повторюють цю гігієнічну процедуру, не замислюючись про те, чи потрібна вона чи ні. Іншим же доводиться постійно нагадувати про необхідність догляду за порожниною рота, а подорослішавши, вони часто забувають про неї. Чому так відбувається? Тому що в першому випадку при щепленні звички використовувалося оперантне обумовлення. Тобто дитину хвалили або якось інакше виявляли схвалення, надавали йому увагу після закінченої ним чищення зубів. У другому випадку малюк не бачив від дорослих ніякої реакції на вчинене ним діяння. Тому воно і не закріпилося, не перетворилося в умовний рефлекс.
Крім виховання дітей і прищеплення їм певних навичок, обумовлення рефлексів широко використовується в дресурі. Фактично будь-яка дресирування тваринного побудована саме на оперантном обумовлення.
Наприклад, при навчанні домашньої собаки команді «сидіти» або будь-який інший, від неї домагаються виконання потрібної дії, після чого негайно закріплюють результат похвалою і ласощами. Таким чином у тварини виробляється звичка або ж утворюється умовний рефлекс. Почувши певне сполучення звуків, собака тут же сідає, без зволікань чи коливань. Якщо ж при дресируванні не задіюється оперантне обумовлення рефлексів, то і результат не досягається.
Незамінна дана методика та при необхідності руйнування вже наявного придбаного рефлексу. Тобто якщо потрібно позбутися шкідливої звички, кожне утримання від небажаного дії слід без зволікання закріплювати, наприклад, похвалою. Таким чином, можна досить швидко відучити дітей «гризти» олівці або ручки або ж позбутися якихось інших шкідливих звичок.
