Характеристика східно-європейської вівчарки
При виведенні нової породи її характеризували як німецьку вівчарку східно-європейського типу. Спочатку у них було мало відмінностей. Але довгий час у СРСР собак з-за кордону не завозили, а селекційна робота тривала. Тому до кінця 20-го століття більш яскраво стали помітні відмінності німецької та східно-європейської вівчарок.
При виведенні кінологи домагалися, щоб порода була більш витривалою і великої. Тому східно-європейська вівчарка більш пристосована до суворого російського клімату. У неї більш довгі лапи і широка грудна клітка, що дозволяє їй вільно пересуватися по снігу.
Подібність порід
Тільки нещодавно східно-європейську вівчарку визнали окремою породою. Адже відмінності від німецької все ж досить сильно помітні. Але так як ці породи родинні і мають спільні корені, серед них багато спільного. Вони користуються великою популярністю із-за універсальності собак, їх прекрасного характеру і здібності до дресирування. Це розумні і віддані компаньйони, чуйні захисники. Вони можуть використовуватися в якості службових собак-поводирів, сторожів, компаньйонів. Подібністю є також забарвлення тварин. Хоча сірий підпав частіше зустрічається у східно-європейських вівчарок, а чорно-коричневі в основному “німці”.
