Подальша життя. Творча діяльність
Ідея про те, щоб почати писати, що виникла у Бірюкова в 1931 році. У наступному році він взяв участь у всесоюзному конкурсі молодих поетів і отримав премію за свій вірш «Перемог не злічити!».
Незважаючи на те, що Микола Бірюков не міг ходити і навіть просто самостійно встати з ліжка, сталася трагедія не зробила його відлюдником. Бірюков вів повноцінне життя, заочно навчаючись в Літературному інституті імені Горького. Багато в чому вплинула на письменника відомий роман Миколи Островського «Як гартувалася сталь», що став для Бірюкова мотивацією домагатися своїх цілей і ніколи не шкодувати себе.
Проходячи черговий курс терапії в лікарні, письменник зустрів Ганну Харитонову – молоду вчительку, яка пізніше стала дружиною Миколи Бірюкова і до кінця його життя була для нього всім – вірним другом, критиком, лікарем. Ганна Іллівна зіграла в житті письменника роль, значення якої неможливо переоцінити: можливо, без її допомоги і підтримки Бірюков не став би таким, яким його знали всі.
Дебютний роман письменника, який отримав назву «На хуторах», був вперше опублікований в 1938 році в журналі «Жовтень».
В період Великої вітчизняної війни Микола Бірюков створив безліч оповідань, в яких описував хоробрість і героїзм своїх співвітчизників – «Перед подихом смерті», «Росіяни очі», «Пісня в лісі» та інші.
В кінці війни побачив світ другий роман Бірюкова «Чайка», що став найпопулярнішим з усіх творів письменника.
У 1949 році була видана чергова книга Миколи Бірюкова «Води Нарина». Останній роман автора «Крізь вихори ворожі» вийшов у 1959 році.
Микола Бірюков пішов з життя рано – в 53 роки. Він помер 31 січня 1966 року в Сімферополі, де провів останні 10 років.
