Коли душа лежить до об’єднання
Мабуть, самим довгим і складним процесом є міжнаціональна інтеграція, яка проходить на рівні свідомості людей. Коли культури об’єднуються не завдяки спеціально створеним спілкам, а ніби самі собою, проникаючи одна в іншу. Коли цінності одного народу непомітно вплітаються у орієнтири іншого, коли під впливом іншої культури менталітет народу поступово змінюється, а звичаї збагачуються новими традиціями. Тепер багато мусульмани вже не дивуються європейської дівчині в міні спідниці, а європейці, тим часом, із задоволенням їдять суші з допомогою японських паличок. Полягають міжнаціональні шлюби, відкриваються центри іноземної культури, мовні школи, повсюдно налагоджується спілкування з іноземцями.
Інша сторона медалі
Звичайно, всесвітнє об’єднання народів і культур має свої позитивні риси: при спільному вирішенні питань враховуються інтереси всіх сторін, при зближенні в духовному плані кожна з націй збагачується чимось новим, плюс до всього інтеграція сприяє розвитку толерантності до людей, терпимості до відмінностей. Однак незважаючи на всі плюси, є й зворотна сторона медалі. При сильному зближення двох культур вони можуть втратити свою самобутність, унікальність. Одна, більш розвинена і сильна, може поглинути, просто знищити іншу. Тому треба думати не тільки про те, як стати ближче з іншими національностями, але й про збереження своїх традицій і звичаїв. Необхідно дбати про своєї споконвічної культури, не забувати ті цінності, які вона проповідує. Кожен із представників тієї або іншої національності повинен пишатися своїм народом, пам’ятати про своє коріння і витоки, а не безглуздо копіювати спосіб життя іншого етносу.
