Міжнаціональна інтеграція. Визначення, причини, форми прояву

Суспільство – це динамічна система, яка завжди знаходиться в русі, в якій завжди відбуваються ті чи інші зміни, що призводять або до розвитку, або до регресу. Ці зміни часто настільки суперечливі, що сказати, вони сприяли поліпшенню або, навпаки, негативно вплинули на суспільство можна лише через деякий час. Одним з таких явищ можна назвати міжнаціональну інтеграцію, тенденції до якої зараз спостерігаються все яскравіше.

Що це таке?

Міжнаціональна інтеграція – обществоведческий термін. Під ним розуміється зближення культур різних національностей, стирання кордонів між ними.

Звідки бере коріння міжнаціональна інтеграція?

Відбувається це внаслідок ще одного процесу, який також спостерігається в сучасному суспільстві, глобалізації. Світ поступово стає єдиним економічним, політичним і культурним простором. З розвитком транспорту, засобів зв’язку, Інтернету зникли ті межі, які могли перешкоджати налагодженню контактів між державами. До того ж в століття високих технологій, у вік інформації боротьба за корисні копалини, за територію втратила свою актуальність – війни за землі припинилися. На зміну конфліктів і розбіжностей прийшло розуміння того, що набагато ефективніше співпрацювати з іншими країнами, усвідомлення необхідності об’єднання. Все це і є передумовами міжнаціональної інтеграції.

Як проявляється?

Міжнаціональна інтеграція може проявлятися різними способами і на різних рівнях життя суспільства. Вона пронизує всі, починаючи від фундаменту соціуму, економіки, закінчуючи світоглядом людей, їх свідомістю. В залежності від того, яку сферу діяльності вона зачіпає, виділяють кілька форм міжнаціональної інтеграції. Перша – економічна. Прикладами міжнаціональної інтеграції цього виду можуть служити різноманітні міждержавні економічні союзи (ОПЕК, СОТ, Європейський союз), торгові кампанії, що зачіпають кілька країн, транснаціональні корпорації (ті ж автомобільні заводи, головний центр яких знаходиться в одній країні, а концерни розкидані по всьому світу). Наступна форма інтеграції – політична: крім економічних союзів, створюються великі об’єднання, які спільними зусиллями намагаються вирішити глобальні проблеми, відповісти на питання загальносвітового масштабу. До таких альянсів можна віднести Організацію Об’єднаних Націй, військовий союз НАТО та інші.

Коли душа лежить до об’єднання

Мабуть, самим довгим і складним процесом є міжнаціональна інтеграція, яка проходить на рівні свідомості людей. Коли культури об’єднуються не завдяки спеціально створеним спілкам, а ніби самі собою, проникаючи одна в іншу. Коли цінності одного народу непомітно вплітаються у орієнтири іншого, коли під впливом іншої культури менталітет народу поступово змінюється, а звичаї збагачуються новими традиціями. Тепер багато мусульмани вже не дивуються європейської дівчині в міні спідниці, а європейці, тим часом, із задоволенням їдять суші з допомогою японських паличок. Полягають міжнаціональні шлюби, відкриваються центри іноземної культури, мовні школи, повсюдно налагоджується спілкування з іноземцями.

Інша сторона медалі

Звичайно, всесвітнє об’єднання народів і культур має свої позитивні риси: при спільному вирішенні питань враховуються інтереси всіх сторін, при зближенні в духовному плані кожна з націй збагачується чимось новим, плюс до всього інтеграція сприяє розвитку толерантності до людей, терпимості до відмінностей. Однак незважаючи на всі плюси, є й зворотна сторона медалі. При сильному зближення двох культур вони можуть втратити свою самобутність, унікальність. Одна, більш розвинена і сильна, може поглинути, просто знищити іншу. Тому треба думати не тільки про те, як стати ближче з іншими національностями, але й про збереження своїх традицій і звичаїв. Необхідно дбати про своєї споконвічної культури, не забувати ті цінності, які вона проповідує. Кожен із представників тієї або іншої національності повинен пишатися своїм народом, пам’ятати про своє коріння і витоки, а не безглуздо копіювати спосіб життя іншого етносу.

Антипод міжнаціональної інтеграції

До речі. Коли яка-небудь держава прагне зберегти чистоту своєї культури, не домішуючи до неї ніякі інші традиції, намагається віддалитися від впливу інших націй, таке явище називається міжнаціональної диференціацією.