Макроекономічний агент: поняття, цілі та поведінку

Вивчення економічних закономірностей і залежностей на рівні економіки загалом сенсі цього слова можливо виключно тоді, коли розглядаються їх агрегати або сукупності. Макроекономічний аналіз в будь-якому випадку вимагає агрегування. Останній є об’єднанням окремих компонентів в одне ціле, сукупність, агрегат. Саме за допомогою агрегування виділяються основні макроекономічні агенти, ринки, показники та взаємозв’язку.

Основні агенти

Агрегування, яке засноване на виявленні найбільш типових характеристик, присутніх у поведінці економічних агентів, дає можливість виділити 4 макроекономічних агента. Це домогосподарства, держава, фірми та іноземний сектор. Доцільно розглянути кожну з представлених категорій окремо.

Домогосподарства

Отже, домогосподарства є макроекономічними агентами, які діють раціонально і є абсолютно самостійними. Їх головною метою економічної діяльності є не що інше, як максимізація корисності безпосередньо для власника економічних ресурсів. Серед останніх доцільно виділити працю, капітал, землю, а також підприємницькі здібності.

У процесі реалізації економічних ресурсів ці самостійні раціонально діючі макроекономічні агенти отримують доходи. Більшу їхню частину вони витрачають на споживання (це називається споживчими витратами), а грошові кошти — зберігають. Саме тому домогосподарства є основними покупцями товарної продукції та послуг, а також головними кредиторами або сберегателями. Іншими словами, вони повною мірою забезпечують пропозицію коштів кредитного плану в економіці.

Держава

До основних макроекономічних агентів належить і держава. Воно являє собою сукупність державних організацій та установ, що володіють юридичним і політичним правом впливу на процеси, що протікають в економіці, а також правом регулювання економіки. Держава — не що інше, як раціонально функціонує повністю самостійний макроекономічний агент, основним завданням якого вважається ліквідація провалів, що трапилися на ринку (market failures). Саме з цієї причини держава виступає покупцем товарної продукції і послуг для повноцінної роботи державного сектору, виробником суспільних благ, перераспределителем національного доходу (за допомогою трансфертів та податкової системи), а також позичальником або кредитором на фінансовому ринку (в залежності від стану бюджету на державному рівні).

Функції держави

Варто знати, що саме держава організує, а в подальшому і регулює діяльність ринкової економіки. Іншими словами, цей макроекономічний агент формує і забезпечує інституційну базу функціонування економіки (система безпеки, законодавча база, податкова система, система страхування і так далі). Тобто держава є розробником «правил гри». Воно забезпечує у повній мірі контролює пропозицію грошових коштів у країні, так як має монопольне право емісії грошей. Держава здійснює стабілізаційну (макроекономічну) політику, ключовими різновидами якої є наступні:

  • Бюджетно-податкова (іншими словами, фіскальна). Це не що інше, як політика уряду в сфері оподаткування, державного бюджету, а також витрат держави, спрямована на забезпечення рівноваги платіжного балансу, зайнятості населення та зростання антиінфляційного ВВП (ВНП).
  • Грошово-кредитна (монетарна). Це макроекономічна політика влади в грошовому плані. Іншими словами, комплекс заходів, які направлені на контроль сукупного попиту за допомогою факторів грошового ринку (номінальний курс валют або рівень ліквідності банківських установ в поточному періоді, а також процентна ставка в короткостроковому періоді) для досягнення певної комбінації підсумкових цілей. Як правило, в цю групу цілей входить стабільність цін, збереження стабільного курсу валют, стабільність в плані фінансів, а також сприяння збалансованому зростанню в економіці.
  • Зовнішньоторговельна політика — складова економічної політики, яка реалізується державою, що передбачає надання впливу на зовнішню торгівлю через економічні та адміністративні важелі. Тут доцільно виділити такі інструменти, як субсидії, податкові виплати, прямі обмеження експорту та імпорту, кредитування та інше.

Так, держава регулює економіку, щоб забезпечити стабільне економічне зростання, рівень повної ресурсної зайнятості, а також стабільний рівень цін.

Фірми як макроекономічний агент

Фірми — це раціонально діючий і повністю самостійний агент макроекономіки, метою економічної роботи якого вважається максимізація прибутку. Вони є основними виробниками товарної продукції та послуг в економіці, а також покупцями економічних ресурсів.

Крім цього, для розширення виробництва, а також повноцінного забезпечення приросту запасу грошових коштів і відшкодування зносу капіталу компаніям потрібні інвестиційні товари (сюди доцільно віднести, насамперед, обладнання). Саме тому вони є інвесторами, тобто покупцями інвестиційної товарної продукції і послуг. А оскільки для фінансування власних інвестиційних витрат, як правило, фірми використовують позикові кошти, вони вважаються головним позичальником в економіці, іншими словами, компанії пред’являють попит на кредитні кошти.

Комбінації категорій

Варто відзначити, що в сукупності фірми і домогосподарства формують приватний економічний сектор. У свою чергу, державний і приватний сектори в комплексі складають закриту економіку.

Далі доцільно розглянути іноземний сектор і поведінка даного агента макроекономіки.

Іноземний сектор

Іноземний сектор вважається самостійним і раціонально функціонуючим агентом макроекономіки, який здійснює взаємодію з тією чи іншою країною через міжнародну торгівлю (імпорт і експорт товарної продукції і послуг) та переміщення капіталів, іншими словами, фінансових активів (імпорт і експорт капіталу). Іноземний сектор об’єднує всі інші країни світу. Слід доповнити, що включення у загальний аналіз агентів макроекономіки іноземного сектора передбачає отримання відкритої економіки.

Висновок

Отже, ми розглянули макроекономічних агентів і їх поведінка, цілі, а також методики функціонування. Якщо іноземні агенти економіки допускаються на внутрішній ринок, а національні агенти виходять на зовнішній, економіка перетворюється у відкриту для потоку ресурсів, благ, а також фінансового капіталу. На закінчення варто зазначити, що можливість вільного імпорту-експорту благ, як правило, тягне за собою посилення конкуренції всередині країни (в першу чергу за рахунок іноземних замінників вітчизняної товарної продукції). Вона сприяє цінового вирівнювання. Політика впровадження квот на імпорт, імпортних мит, яка викликає подорожчання іноземної товарного продукту на внутрішньому ринку та обмежує його ввезення, називається протекціонізмом.