Монастирський шлях
Того, хто приходить в обитель, приймати постриг відразу не дають. Жінці знадобиться пройти випробувальний термін, який становить від 3 до 5 років.
Цього часу, як правило, достатньо для того, щоб придивитися до життя в жіночому монастирі і зрозуміти, наскільки правильним є обраний шлях. Перед прийняттям постригу знадобиться пройти кілька етапів. Розглянемо кожен з них.
Співробітниця
На першому своєму етапі життя в жіночому монастирі передбачає перевірку намірів прийняти постриг і назавжди залишитися в обителі. Для цього необхідно стати трудницей. Так називають жінок, які працюють в монастирі. Роблять вони це добровільно і безкоштовно.
Судячи з відгуків, життя в жіночому монастирі дозволяє не турбуватися про дах над головою і їжу. Тут по відношенню до трудницам слово «працювати» не вживають, оскільки вона, виходячи з біблійних канонів, означає «добувати хліб свій у поті чола». Співробітниця ж цього не робить. Вона служить Богу.
Судячи з відгуків, на життя в жіночому монастирі, просто прийшовши з вулиці, розраховувати не варто. Бажаючі стати трудницами повинні пройти попередню співбесіду та отримати благословення самого ігумена, а для деяких обителей, що приймають людей воцерковлених, – ще й благословення батюшки.
У трудницы не беруть наркоманок, алкоголічок і курців, а також тих, у кого немає паспорта, неповнолітніх і жінок, які мають неналежний для християнки зовнішній вигляд. Крім цього, в кожному монастирі, згідно з власним статутом, є ще й вікові обмеження. Наприклад, трудницами можуть стати жінки від 18 до 60 років.
Прийшли в обитель необхідно дотримуватися внутрішній розпорядок, звичаї і правила.
Труднице слід пам’ятати про те, що в церковній ієрархії вона стоїть на першій сходинці. Саме тому у своєму житті в жіночому монастирі (фото можна побачити нижче) вона повинна підкорятися настоятелю і слухатися старших. І якщо ігуменом буде сказано, щоб вона покинула монастир, то зробити це знадобиться в найкоротші терміни.
Трудницам необхідно відвідувати всі богослужіння і брати участь в обрядах. Розпорядок дня за життя в жіночому монастирі у них такий, що молитвами віддається не менше часу, ніж трудової діяльності.
Існують у трудниц і певні обмеження. Незважаючи на те, що вони поки ще не монахині, їм не дано право виходити за межі обителі тоді, коли вони побажають. Для цього знадобиться отримати від ігумена благословення.
Також трудницам наказано вести аскетичний спосіб життя. На відміну від черниць, вони можуть мати мобільний телефон, проте часте його використання не вітається. Дзвінки повинні бути лише по справі і в самоті, щоб не втягнути всіх інших у гріх заздрості.
Вся правда про життя в жіночому монастирі може шокувати сучасної людини. Адже тут немає гучної музики і шашликів на природі, телевізора, радіо, а вже тим більше і Інтернету. Кожен день починається з підйому в 5-6 год ранку і закінчується відбоєм в 22-23 ч. Тиха година в монастирях не передбачено, адже неробство вважається гріхом.
Яку роботу виконують трудницы в монастирях? Ці жінки, як правило, – пралі та прибиральниці, кухарі або їх помічники, в обов’язки яких входить чистити овочі і рибу, мити посуд, розмішувати кашу в казані, перебирати сухофрукти і крупи. Також трудницы працюють в саду і на городі. Вони доглядають за худобою, квітниками, парками і т. д. Працювати ці жінки можуть в різних напрямках. Наприклад, сьогодні полоти картоплю, а завтра – допомагати в пекарні. Спори і заперечення від них не приймаються, в іншому випадку їм доведеться покинути монастир.
