Остаточне зміцнення ісламу
Важкий період припав на шістнадцяте століття. Це час розквіту і поширення такої гілки релігії, як суфізм. Вплив суфізму почалося з боку Персії. Так само, як і будь-володарі світу, вони хотіли затвердити на землях Дагестану свою віру.
Суфізм, звичайно, сприяв зміцненню позицій ісламу. Також він руйнував вплив традиційних підвалин. Місцеві правителі у своїй владі спиралися на звичаї і традиції. Суфізм ж дотримувався ієрархії “вчитель-учень”.
Іслам в Дагестані пустив міцне коріння. Цьому сприяв безперервний потік прихильників релігії. Це араби, за ними тюрки, потім Тимур. Поступово в країні повсюдно стали з’являтися медресе, мечеті, школи, почала поширюватися арабська писемність.
Дагестан втягнувся в світовий кругообіг ісламської культури, яка в той час була на підйомі і вважалася найбільш високорозвиненою. Велику популярність стала набувати арабська література. Роботи її яскравих представників, таких як Фирдауси, Авіценна, дійшли і до наших днів.
На відміну від становлення ісламу в Дагестані, в сусідні землі (Чечню, Інгушетію, Кабарду) ісламська релігія прийшла значно пізніше. В шістнадцятому столітті, коли іслам досить зміцнився в Дагестані, з’явилися місіонери, які на добровільних засадах приїжджали у віддалені райони і розповідали про релігії, її основних законах, зачитували на громадських зборах витяги з Корану і пояснювали незрозумілі людям місця.
У північно-західні райони Кавказу іслам прийшов значно пізніше. Наприклад, серед кримських татар і адигейців релігія зміцнилася лише до початку дев’ятнадцятого століття.
