Юність
Подальша життя Ірини Волкової мало чим відрізнялася від життя сотень тисяч інших дівчат Радянського Союзу.
Після закінчення школи дівчина, посилено вивчала іноземні мови, несподівано пішла по стопах батьків і поступила в Московський інститут сталі і сплавів.
Вона старанно вчилася, твердо вирішивши спочатку освіту, а численні кавалери, вившиеся навколо неї, можуть і почекати.
Так минуло п’ять років, підсумком яких став отриманий червоний диплом з будівельною спеціальністю.
Особисте життя
Обранцем Ірини Волкової став її сусід по під’їзду Володимир Межирів, що живе поверхом вище. Причому сталася доленосна зустріч в 1972 році, коли їй було всього одинадцять років – саме тоді вони й познайомилися. Вона була юною зіркою і завидною “нареченою”. Володимир же був пустуном і хуліганом.
Ще будучи дітьми, вони разом гуляли у дворі. Йшли роки. Володимир уже не приховував своїх почуттів, проте життя правильної Ірини в той час була захоплена навчанням в інституті. Потім Межирів став курсантом Ярославського військового училища і надовго поїхав, а коли повернувся, зробив їй пропозицію.
У 1986 році Ірина і Володимир одружилися. Незабаром молодий чоловік був відправлений до складу Групи радянських військ на території Німецької Демократичної Республіки, куди він і вирушив разом з дружиною. У тому ж році у подружжя народився син Дмитро, єдина дитина в житті Ірини Волкової.
Поки Володимир служив, його молода дружина, крім виховання сина, займалася культурно-масовою роботою його військової частини: готувала і проводила всі творчі вечори, свята і концерти.
Через п’ять років Межирова перевели назад у Володимирську область. Так їх сім’я повернулася додому.
Однак у Ірини та Володимира все ж були занадто різні погляди на життя, і в 2005 році вони розірвали свій шлюб.
Синові Дмитру в той час вже виповнилося дев’ятнадцять років.
Він виріс серйозним юнаків, став випускником Всеросійської державної податкової академії і згодом відкрив свій невеликий бізнес.
