Уявний друг
Багатьом з нас у дитинстві доводилося залишатися одним і від нудьги розмовляти, грати з вигаданим другом або на худий кінець з самим собою. У цьому явищі немає нічого надприродного, типовий процес соціалізації. Але іноді уявні співрозмовники продовжують переслідувати індивідуумів і в зрілому віці, причому далеко не завжди вони впливають на стан людини заспокійливо, навпаки, часто підбурюють на вчинення подвигів. В реальності подібні психологічні розлади стають причиною госпіталізації, але в кіно з таких співрозмовників виходять яскраві та запам’ятовуються персонажі. Приміром, Кокни Шутер (shooter означає «стрілець»), є не більше, ніж плодом хворої фантазії Морта. Але це не завадило герою завоювати любов аудиторії.
Тихо сам з собою я веду бесіду…
У переліку екранізацій опусів Стівена Кінга «Таємне вікно» займає середню позицію, так як шедевром трилер не назвеш, але в певному чарівності творіння Девіда Кеппа відмовити не можна. Фільму особливо пощастило з акторським ансамблем. Джонні Депп ще не повністю поринув у піратські пригоди капітана Джека Горобця, а Джон Туртурро втілив на екрані один з найбільш яскравих і страшних образів у своїй кар’єрі – таємничого мешканця півдня Кокни Шутера, який звинуватив літератора в плагіаті. Туртурро вирішив взяти участь у створенні картини, завдяки наполегливим проханням свого сина, який є пристрасним шанувальником Кінга. Персонаж міг втілити Вінг Реймс, але із-за неспівпадання графіка зйомок, домовленості з виконавцем досягти не вдалося. Що не позначилося на якості стрічки. Багато рецензенти у відгуках до «Таємного вікна» помічали, що діалоги Шутера і Рейні обіграні бездоганно, завдяки чому фінальний твіст вийшов надзвичайно вражаючим, адже завжди приємно вести бесіду з розумною людиною – з самим собою.
