Рідновіри — це представники відносно нового релігійного руху, який представляє собою реконструкцію неоязичницького спрямування. Це одне з напрямків слов’янського неоязичництва. Своєю метою рідновіри проголошують відродження дохристиянських вірувань та обрядів. Деякі практикують обряди «ім’янаречення» і «очищення», в результаті яких отримують нові язичницькі імена.

Історія зародження

Перші рідновіри — це представники слов’янського неоязичництва, які з’явилися ще на початку XIX століття. Програмною для них стала робота російсько-польського етнографа Зориана Доленга-Ходаковського, який у своєму трактаті «Про славянщине до християнства» оголосив про помилковість християнізації слов’ян, обґрунтувавши необхідність відродження язичництва. Його працю був опублікований у 1818 році.

У 1848 році виходить книга польського педагога і філософа Броніслава Трентовского «Слов’янська віра, або Етика, яка управляє Всесвітом». Він пише, що слов’янські боги є різними іпостасями бога єдиного, в тому числі і християнського.

Масово рух язичників-рідновірів почало оформлятися в 20-е, 30-е роки XX століття в середовищі українців і поляків. У 1921 році польський неоязычник Владислав Колодзей створює «Святий коло послідовників Святовита». В даний час його ідеологічними послідовниками вважаються представники «Рідної польської церкви», зареєстрованої в 1995 році.

У 1937 році польський націоналіст Ян Стахнюк, автор книги «Християнство і людство», що організовує навколо журналу «Громада», що видавався у Варшаві, однойменне рух.

На Україні першим ідеологом рідновірів став професор Володимир Шаян, дослідник санскриту. Він співпрацював з Українською повстанською армією, у складі якої в 1936 році навіть з’явилася група імені Перуна. У 1945 сам Шаян засновує «Орден лицарів Бога Сонця».

Положення в сучасній Росії

У сучасній Росії про те, хто такі старовіри-рідновіри, стало відомо під час перебудови. Саме тоді почали масово з’являтися релігійні громади цього напрямку. Однак у них не було ніякого офіційного статусу, тому сьогодні не представляється можливості говорити про їх фактичне масштабі.

У перші неофіційні об’єднання російських, білоруських та українських язичників увійшло багато представників гуманітарної, науково-технічної і творчої інтелігенції. Вони відмовлялися приймати зміни, що відбувалися в країні, були проти посилення ролі у суспільстві православної церкви.

Ватажки напрямки

З початку 90-х виникають перші лідери слов’ян-рідновірів, що стрімко набирають популярність. Серед них виділяється письменник Олександр Бєлов, психолог Григорій Якутовский, культуролог і філософ Олексій Євгенович Наговіцин.

Авторитет в колах рідновірів в Росії користувався націонал-анархіст Олексій Добровольський. Він став автором програмної для багатьох неоязичников статті «Стріли Ярила», яка розповсюджувалася в самвидаві. Ряд його брошур сьогодні внесений в список екстремістських матеріалів. Добровольський був дисидентом у часи існування Радянського Союзу. Після розвалу СРСР поїхав в село Весенево в Кіровській області, звідки вів активну пропагандистську роботу.

Ще одним лідером рідновірів в той час стає філософ Віктор Безверхий. Він ще в 1986 році заснував таємне «Товариство волхвів» в Ленінграді. З 1990 року воно відоме як «Союз Венедів».

Дивіться також:  Суспільне життя: особливості і прояви

Активна пропагандистська і публіцистична робота привела до появи на території колишніх радянських республік десятків подібних громад. Тоді багато дізналися, що рідновіри — це неоязычники, які переважно займалися розповсюдженням своїх ідей, організацією та підготовкою традиційних для слов’ян свят.

У червні 1994 року на кордоні Смоленської і Калузької областей відбувся зліт, який сьогодні підноситься як перший за тривалий час свято Купали в Росії. У ньому взяло участь всього 19 осіб.

Об’єднання і розколи

Першою офіційно зареєстрованою неоязыческой релігійною організацією стала Московська слов’янська язичницька громада. Відповідні документи в Міністерстві юстиції вона отримала на початку 1994 року. Неофіційно вона діяла ще з кінця 80-х. Її лідерами були вже згадуваний Бєлов і вчений-арабіст, один з адептів антисемітизму Валерій Ємельянов.

У 1989 році цією громадою було проведено перше в РРФСР язичницьке богослужіння. Воно відбулося неподалік від Горьківської залізниці. Його учасники поклонялися Хорсу, слов’янського бога сонця. Також пройшла церемонія «анти-хрещення» неофітів, показові бої ратоборцев.

Зовсім скоро в середовищі неоязичников почалися серйозні розбіжності. Стає зрозуміло, як розсердити рідновіра. З ідеологічних розбіжностей Бєлов виключає з громади Ємельянова, а незабаром і сам виходить з числа засновників. Новий керівник Сергій Ігнатов переглядає більшість зібраних його попередниками матеріалів за звичаями, культурою і віруваннями. Основну увагу він вирішує приділити «відновлення» свят та обрядів.

Завдяки своєму офіційному юридичному статусу Московська слов’янська язичницька громада ініціює процес об’єднання всіх рідновірів країни. Налагоджуються зв’язки з однодумцями в Чехії, Польщі, на Україні. З’являється ідея об’єднання російських рідновірів в одну організацію.

У 1997 році в Калузі проходить установчий з’їзд. Головою заснованого Союзу слов’янських громад рідної віри вибирають Вадима Казакова. Через кілька років в Союз включаються десятки дрібних і більших громад зі всієї країни. Козаків пішов у відставку тільки в 2011 році.

У 1998 році Московська слов’янська язичницька громада і обнінська громада «Триглав» виходять зі складу Союзу з-за розбіжностей з Козаковим. У 2002 році з’являється «Битцевское Звернення», автори якого виступають проти шовінізму, сильно поширився до того часу в неоязичництво. На той момент це був один з найбільш ефективних способів, як розсердити рідновіра. Підсумком стає створення Кола язичницьких традицій. В його рамках об’єднуються найбільші громади рідновірів, що існували на той момент на території Росії.

Засудження псевдонаукових теорій

У 2009 році Коло язичницької традиції і Союз слов’янських громад знаходять точки дотику. Вони виступають із спільною заявою, в якій засуджують багатьох популярних на той момент авторів, звинувачуючи їх у тому, що вони видають свою творчість за зразки язичницького світогляду та поглядів. Керівники цих громад вважали за необхідне попередити всіх своїх прихильників, що при читанні книг цих авторів вони можуть бути введені в оману їх провокаційними теоріями, які замасковані під офіційну науку. Дані навчання в цьому зверненні називаються псевдолингвистикой, відвертими вигадками і лженаукою.

Дивіться також:  Королівський бурштин: особливості, властивості і фото

Претензії стосувалися декількох великих фахівців, які вважалися колишніми рідновірами. Зокрема, засуджували праця доктора філософських наук Валерія Чудінова, відомого як автора псевдонаукових теорій і публікацій в галузі лінгвістики і давньоруської історії. Фахівці відносять його праці до жанру фолк-хісторі. Дісталося і автору окультних навчань Миколі Левашову, якого журналісти характеризують як творця в нашій країні тоталітарного культу «Відродження. Золотий Вік». Він автор книги під назвою «Росія в кривих дзеркалах», яка визнана екстремістською. Критикують і керівника нового релігійного об’єднання «Давньоруська церква православних старовірів-инглингов». Діяльність громад була заборонена в 2004 році, так як суд визнав її ідеї екстремістськими.

У 2012 році псевдонауковими визнали праці ще ряду дослідників, в тому числі сатирика Михайла Задорнова.

Основи вчення

Рідновірства — це вірування, засноване на поклонінні пантеону слов’янських богів. Воно базується на фундаментальних дослідженнях вітчизняного археолога, фахівця з історії київської Русі і слов’янській культурі Бориса Олександровича Рибакова.

Ті, хто близький до Кола язичницької традиції, не володіють єдиним поглядом по багатьох догматичних питань, вбачаючи в цьому особливість нинішнього язичництва. Вони сходяться в тому, що язичник є носієм природного віри і язичницького світогляду, живучи в гармонії та злагоді з нею. Важливо при цьому визнавати Землю живим організмом, що вважається рівносильним визнанням її Божественного початку.

Через роз’єднаності рідновірства пантеони богів можуть відрізнятися, але основна маса слов’янських божеств залишається незмінною. Це-Сварог, Перун, Коляда, Велес, Макоша, Лада, Стрибог, Ярила.

Символіка

Знайомство рідновірів з основами язичницької віри починається з певної символіки. Російські рідновіри, як правило, використовують 6-променеву або 8-променеву свастику, яка спрямована за годинниковою стрілкою. В такому вигляді вона символізує висхідне сонце.

Колядник або 8-променевої Коловрат можна побачити на офіційній емблемі Союзу слов’янських громад. Він там присутній разом із здвоєною слов’янської ручною «Сила», про історичному існуванні якої можна говорити лише гіпотетично.

Свята

Рідновіри прагнуть дотримуватися слов’янські традиції та обряди. Існує зовнішні обряди з залученням великої кількості людей і внутрішні, на які збираються виключно малими групами. Наприклад, підсумком першого з’їзду «Кола язичницької традиції» завершилося ритуальними багаттями, складенням «треб» божествам. Їх присутність на свята було позначено великою кількістю спеціальних ідолів.

Переважна більшість язичницьких об’єднань у сучасній Росії святкують чотири основних сонячних свята рідновірів. Це Коляда, Івана Купала, Комоєдіца, Таусень. Давайте розглянемо коротко всі свята.

Коляда — свято рідновірів, який відповідає зимового сонцестояння, аналог слов’янського Різдва. Його обов’язковими атрибутами стають ряджені, які використовують рогу, шкіри і маски, а також колядовые пісні, гадання, молодіжні ігри, обов’язкове заохочення колядників.

Комоєдіца — це весняне рівнодення. Вважається, що він присвячений пробудження ведмедя, закінчення зими. Академік Рибаков зазначав, що назва цього свята походить від індоєвропейського кореня, того ж, що і давньогрецька «комедія». При цьому вчений пов’язував його з мисливським культом ведмедя, відносив до часів кам’яного століття.

Дивіться також:  САУ "Hummel": опис, характеристики, дальність стрільби і фото

Іван Купала — літнє сонцестояння. Це старовинне свято для більшості слов’ян, який асоціюється з найвищим розквітом природи. Примітно, що ніч напередодні цього дня перевершує за своїм значенням навіть сам свято.

Нарешті, це Таусень, тобто осіннє рівнодення. До цього часу селяни встигали завершити основні прибиральні роботи, відзначали успішне закінчення робочого року в поле. На фото рідновірів можна побачити, як сьогодні святкують це та інші події.

Науковий погляд на рідновірства

З позиції етнології сучасне рідновірства уважно вивчав доктор історичних наук Віктор Олександрович Шнірельман. У світовому неоязичництво експерт виділяв два основні потоки. Це було умоглядне неоязычество, яке набуло поширення серед міської інтелігенції. Дане вчення практично позбавлене будь-якого зв’язку з істинно народною культурою. Також народна релігія відроджується на селі, де вже можна простежити лінію спадкоємності, що йде з самих глибин культури.

Неоязычество більшість вчених розглядають з позицій російського націоналізму, який заперечує православ’я, не вважаючи її основною національною цінністю. При цьому виділяються два основні завдання, над виконанням яких трудиться російське неоязычество. Це захист природного середовища від впливу сучасної цивілізації і порятунок вітчизняної культури від модернізації. Особлива увага при цьому приділяється націоналістичним, антихристиянським, антисемітських настроїв.

З цієї точки зору позицію рідновірів часто розглядають суди, виносячи рішення щодо визнання тих чи інших матеріалів неоязичников екстремістськими.

Ставлення офіційної церкви

У 2004 році глава РПЦ Алексій II заявив, що поширення неоязичництва є однією з головних загроз XXI століття. Його він поставив в один ряд з тероризмом та іншими згубними явищами сучасної цивілізації.

У відповідь Коло язичницьких традицій направив офіційний лист на Священний синод РПЦ, в якому заявив про неприпустимість подібних заяв, які зачіпають гідність і честь сучасних язичників, які порушують закони про свободу совісті.

У 2014 році вже наступний патріарх Кирило говорив про те, що при спробах зберегти національну пам’ять виникають небезпечні і хворобливі явища, до яких належать і псевдорусские язичницькі вірування. Коріння цього глава Російської православної церкви вбачає в ревізії вітчизняної історії 1990 року і ігнорування значення російського народу. Підсумком цього стала втрата віри у народу у власну країну.

Атаки рідновірів на представників інших конфесій — вкрай рідкісне явище, але все ж такі прецеденти є. У 2008 році націоналісти-рідновіри Станіслав Лухмырин, Давид Башелутсков і Євгена Жихарева спорудили бомбу, яка була поміщена в банку. Запал представляв собою петарду. Терористи залишили її в церкві Миколи Чудотворця в Браїлів, де вибуховий пристрій було виявлено служницею храму. Вона спробувала загасити задымившийся пакет. В результаті втратила око і отримала опіки обличчя.