Рідновіри — це представники відносно нового релігійного руху, який представляє собою реконструкцію неоязичницького спрямування. Це одне з напрямків слов’янського неоязичництва. Своєю метою рідновіри проголошують відродження дохристиянських вірувань та обрядів. Деякі практикують обряди “ім’янаречення” і “очищення”, в результаті яких отримують нові язичницькі імена.
Історія зародження
Перші рідновіри — це представники слов’янського неоязичництва, які з’явилися ще на початку XIX століття. Програмною для них стала робота російсько-польського етнографа Зориана Доленга-Ходаковського, який у своєму трактаті “Про славянщине до християнства” оголосив про помилковість християнізації слов’ян, обґрунтувавши необхідність відродження язичництва. Його працю був опублікований у 1818 році.
У 1848 році виходить книга польського педагога і філософа Броніслава Трентовского “Слов’янська віра, або Етика, яка управляє Всесвітом”. Він пише, що слов’янські боги є різними іпостасями бога єдиного, в тому числі і християнського.
Масово рух язичників-рідновірів почало оформлятися в 20-е, 30-е роки XX століття в середовищі українців і поляків. У 1921 році польський неоязычник Владислав Колодзей створює “Святий коло послідовників Святовита”. В даний час його ідеологічними послідовниками вважаються представники “Рідної польської церкви”, зареєстрованої в 1995 році.
У 1937 році польський націоналіст Ян Стахнюк, автор книги “Християнство і людство”, що організовує навколо журналу “Громада”, що видавався у Варшаві, однойменне рух.
На Україні першим ідеологом рідновірів став професор Володимир Шаян, дослідник санскриту. Він співпрацював з Українською повстанською армією, у складі якої в 1936 році навіть з’явилася група імені Перуна. У 1945 сам Шаян засновує “Орден лицарів Бога Сонця”.
