Трохи про процесори
Серцем будь-якого комп’ютера вважається центральний процесор, оскільки саме на нього покладено левова частка обчислень. У свій час архітектура 32 біта була розроблена компанією Intel і вперше була застосована в процесорах серії 80386, що згодом отримали позначення i386. А саму розрядність з маркування процесора стали позначати як х86.
Архітектура 64 біта за сучасними мірками відносно нещодавно була впроваджена компанією AMD. У зв’язку з расширившимися можливостями процесорів потрібно було використати весь їх потенціал, і саме тому назріла необхідність створення операційних систем і програмного забезпечення, які б змогли повною мірою задіяти обчислювальні здібності ЦП. Але в чому відмінність 32-бітної системи від 64-бітної стосовно процесорів? Основна проблема при обробці програмних запитів полягає в тому, що інформацію потрібно десь зберігати. І оперативна пам’ять тут абсолютно ні при чому. У самих процесорах є спеціальна надшвидка пам’ять, представлена у вигляді своєрідних осередків і часто звана регістрами. Різниця очевидна: одна клітинка при використанні 64-бітової архітектури може вмістити удвічі більше інформації (як вже зрозуміло, 64 біта проти 32). Але ж як працює процесор?
За один цикл при використанні 32-бітної структури процесор в максимумі може обробити лише 4 байта інформації (8 біт х 4 = 32 біта). Якщо блок містить понад 32 бітів, процесору необхідно виконати повторний цикл або кілька. При 64-бітної архітектури перехід на наступний цикл потрібно тільки в тому випадку, якщо блок перевищує вже 64 біта. Однак навіть обробка даних із залученням кількох переходів виробляється набагато швидше (як раз за рахунок зменшення кількості циклів).
