Дві точки зору
До події з Патріком Бейтманом можна підійти з двох точок зору. З одного боку постановниця виставляє героя з самого початку страшенним садистом і психопатом, у глядацької аудиторії не залишається і краплі сумніву в тому, що по ночах знавіснілий яппі не розлучається з сокирою. Але з іншого боку Брет Істон Елліс в літературному джерелі демонструє більшу тонкість в описі подій, що відбуваються, з його роману можна зробити висновок про те, що злодіяння Бейтмана відбуваються лише в його мріях, будучи вражаюче реалістичними галюцинаціями. До речі, в оповіданні картини теж пару раз «проговорюється» те, що криваві вбивства не зовсім реалістичні. Спочатку колега Бейтмана стверджує, що бачив його жертву набагато пізніше нібито сталася «грубої розправи», а у фіналі стрічки звучить фраза, яка вказує, що «визнання Патріка нічого не варто». Тому, можливо, що демонстроване стрічкою насильство дійсно не має значення, а глядач разом з героєм просто опинився в світі кривавих марень.
