10 січня 2019 р. не стало видатного вченого, академіка Василя Андрійовича Морозу. Він був відомим радянським і російським зоотехніком, доктором сільськогосподарських наук, був талановитим фахівцем високого рівня в області козівництва та вівчарства. Про життя і наукової діяльності шановного громадянина своєї країни і улюбленого педагога розповімо у статті.
Біографія
Василь Андрійович Мороз народився в дагестанському Кизлярі 12.10.1937 р. Дитинство майбутнього вченого довелося на трагічні військові і складні повоєнні роки, за рахунок чого в ньому сформувалися такі якості, як відповідальність, дивовижна стійкість і життєлюбність.
Батька Василь Андрійович не запам’ятав – той у самому початку війни загинув на фронті. Також від голоду померли сестра і брат. У червні 1943 р. хлопчик разом з мамою вирушив пішки з Кизляра в село Київка Ставропольського краю, де жили його розкуркулені бабуся і дідусь.
У Киевке Василь закінчив сім класів початкової школи, а потім поїхав у місто Прохолодний вчитися в Терському сільгосптехнікумі.
Переїзд в Ставрополь
Закінчивши технікум з червоним дипломом, юнак вирішив їхати в Ставрополь поступати в інститут. Грошей на квиток не було, і він змушений був добиратися до міста у вагоні з вугіллям. Опинившись на ставропольському вокзалі, заснув прямо на лавці, поруч з волоцюгами.
Вранці випускника-червонодипломника розбудив міліціонер і хотів забрати у відділення. Василь розповів йому свою історію, після чого правоохоронець пом’якшав і навіть купив хлопцеві квиток на автобус до сільгоспінституту. Побачив майбутнього студента ректор теж спочатку скептично до нього поставився, але завдяки втручанню секретаря парткому Мороза все ж взяли в вуз.
Інститут Василь теж закінчив з відзнакою. Під час навчання кілька разів їздив на літню практику в рідну Киевку. Там же збирався працювати за розподілом, але отримав пропозицію від голови колгоспу ім. Леніна Віктора Чесняка зайняти посаду головного зоотехніка. Це дещо спантеличило Мороза, він попросив дати йому більш скромну посаду, але Чесняк наполягав на своєму.
Робота в колгоспі
В якості головного зоотехніка ставропольського колгоспу їм. Леніна Василь Андрійович пропрацював двадцять шість років: з 1961 по 1987 рр. І це, мабуть, були найбільш плідні роки в його житті. Колгосп отримав статус племінного заводу всесоюзного значення і став на Ставропіллі одним з кращих господарств. Поголів’я овець досягала сімдесяти тисяч, крім цього, Мороз розводив птахів, свиней, корів, коней і навіть верблюдів. При участі та під керівництвом зоотехніка було створено видатне по продуктивності і селекційної значущості стадо овець ставропольської породи.
За час роботи в колгоспі Василь Мороз зумів заочно закінчити аспірантуру і захистити кандидатську дисертацію. У червні 1983 р. за досягнення у вирощуванні племінних тварин і розвитку вівчарства, а також за виконання планів по виробництву вовни зоотехнікові присвоїли звання Героя Соцпраці з врученням медалі «Серп і молот» та ордену Леніна.
Подальша діяльність
У 1987 р. Василь Андрійович Мороз став першим у Радянському Союзі доктором сільськогосподарських наук, хто захистив дисертацію саме по темі вівчарства. У цьому ж році він пішов з колгоспу і зайняв пост керівника Всесоюзного НДІ вівчарства і козівництва в Ставрополі. Інститутом керував сімнадцять років, аж до 2004 р.
Незважаючи на нову посаду, зоотехнік не втрачав зв’язок з рідним господарством. У 1993 р. під його керівництвом в колгоспі їм. Леніна був виведений маничський меринос – нова порода тонкорунних овець.
У 2004 р. Василь Мороз перейшов працювати в Ставропольський аграрний університет професор кафедри вівчарства. На цій посаді підготував для аграрного сектору економіки понад п’ятисот висококваліфікованих фахівців. Зараз його учні успішно працюють не тільки в Ставропольському краї, але і на Алтаї, в Калмикії, Бурятії, Саратовської області, в Киргизії, Грузії та Україні.
Досягнення
За безпосередньої участі Василя Мороза в нашій країні було виведено п’ять нових порід овець в Алтайському і Ставропольському і Алтайському краях. Він є автором понад чотирьохсот наукових робіт, в числі яких два вузівських підручника. Під керівництвом вченого захищено близько сорока дисертацій, з них дев’ять докторських.
Василь Андрійович об’їздив понад тридцяти країн і став своїм серед кращих селекціонерів Уругваю, Австралії й Аргентини. Протягом багатьох років він показував і доводив, що вітчизняне вівчарство може бути краще, ніж у світових центрах даної галузі.
За своє життя академік був удостоєний багатьох високих нагород. Був відзначений чотирма орденами, двадцятьма двома медалями і шістнадцятьма відзнаками.
Останні роки
У 2017 р. Василь Мороз відзначав свій вісімдесятирічний ювілей. Незважаючи на поважний вік, він продовжував трудитися в Ставропольському аграрному університеті на кафедрі приватної зоотехнії і, як і раніше, займався науковою діяльністю.
11.01.2019 р. прийшла сумна звістка – Василь Мороз помер у Ставрополі у віці 81 року. Організацію похорону взяв на себе уряд Ставропольського краю. Церемонію прощання з відомим зоотехніком відвідали не тільки фахівці та керівники провідних господарств Ставропілля, але й колеги з Дагестану, Калмикії, Краснодарського і Алтайського країв. 13 січня Василя Андрійовича поховали.
