Кардинальна трансформація системи політико-адміністративних, соціально-економічних і нормативно-правових відносин, що відбулася за останні десятиріччя, призвела до усвідомлення суспільством важливості соціальної стабільності. На соціальній структурі позначаються будь-які зміни, що відбуваються в змісті та характері взаємодії соціальних верств і груп, рівні, природу і масштаби нерівностей, виборі прагнень, життєвих цілей і переваг.
Соціальна стабільність і стабільне суспільство
Із загальнофілософської точки зору, соціальна стабільність являє собою не тільки стійкість конкретних сфер життя суспільства, але і інтегральне властивість суспільства, не є сумою стабільності всіх його сторін. Одночасно з цим стабільність увазі відтворення соціальних процесів, структур і відносин у категоріях цілого суспільства. Згадане відтворення має бути не бездумним повторенням попереднього, але його зміною.
Стабільне суспільство – розвивається і одночасно стійке суспільство, що характеризується налагодженими механізмами і процесами соціальних змін, зберігають його стабільність. Суспільство залишається стабільним при умові збереження незмінності, а розвитку потенціалу і проведення необхідних змін у соціумі. Протиріччя і проблеми розвитку суспільства виникають лише за умови його стабільності і вирішуються за допомогою еволюційних соціальних змін.
Соціальна стабільність лежить в основі взаємодії соціальних груп, верств, інститутів та інших одиниць. Згадана взаємодія виявляється як на макро, так і на мікрорівні в людських відносинах, поведінці і діяльності. Будучи інтегральним явищем, вона забезпечується факторами і процесорами, одночасно виступають у ролі умов, передумов і засобів.
