Кардинальна трансформація системи політико-адміністративних, соціально-економічних і нормативно-правових відносин, що відбулася за останні десятиріччя, призвела до усвідомлення суспільством важливості соціальної стабільності. На соціальній структурі позначаються будь-які зміни, що відбуваються в змісті та характері взаємодії соціальних верств і груп, рівні, природу і масштаби нерівностей, виборі прагнень, життєвих цілей і переваг.
Соціальна стабільність і стабільне суспільство
Із загальнофілософської точки зору, соціальна стабільність являє собою не тільки стійкість конкретних сфер життя суспільства, але і інтегральне властивість суспільства, не є сумою стабільності всіх його сторін. Одночасно з цим стабільність увазі відтворення соціальних процесів, структур і відносин у категоріях цілого суспільства. Згадане відтворення має бути не бездумним повторенням попереднього, але його зміною.
Стабільне суспільство – розвивається і одночасно стійке суспільство, що характеризується налагодженими механізмами і процесами соціальних змін, зберігають його стабільність. Суспільство залишається стабільним при умові збереження незмінності, а розвитку потенціалу і проведення необхідних змін у соціумі. Протиріччя і проблеми розвитку суспільства виникають лише за умови його стабільності і вирішуються за допомогою еволюційних соціальних змін.
Соціальна стабільність лежить в основі взаємодії соціальних груп, верств, інститутів та інших одиниць. Згадана взаємодія виявляється як на макро, так і на мікрорівні в людських відносинах, поведінці і діяльності. Будучи інтегральним явищем, вона забезпечується факторами і процесорами, одночасно виступають у ролі умов, передумов і засобів.
Соціокультурне середовище
Основним чинником є соціально-культурне середовище, від якої залежить соціалізація індивіда і його здатність до засвоєння загальнокультурних цінностей. Уявлення людини про навколишній світ і його місце в ньому формується на її основі, вона сприяє створенню так званої моделі поведінки на основі морально-етичних орієнтирів. Реформи суспільної системи, проведені в 1990-х роках в країні, не обійшлися без складнощів зміни основних складових соціокультурного середовища, збільшення напруженості в соціумі і поглиблення напруженості у ньому, зростання невизначеності.
Ігнорування перерахованих процесів може спровокувати зміну соціальної структури, що може стати причиною громадянської революції. З цієї причини вивчення факторів, що впливають через призму соціально-культурного середовища на особистість і соціально значущі процеси, важливо.
Визначення середовища
Філософи визначають соціокультурну середу трьома компонентами:
Вивчення соціокультурних проблем
Проблеми соціокультурної середовища вивчаються в науці в декількох напрямках – соціологічному, соціально-філософському, етнологічному, соціально-психологічному і багатьох інших аспектах. Множинність визначення “соціально-культурне середовище” пояснюється саме цим.
По суті, формування і розвиток соціокультурного середовища відбувається тільки в процесі взаємодії різних людей і під впливом культурних, соціально-економічних та інших факторів. Сама середовище надає умови, які мотивують людей для здійснення щоденних дій. Логічно, що вона впливає на уподобання, прагнення і життєву позицію, необхідні для самореалізації і задоволення основних потреб. У разі зміни вектора розвитку трансформації можуть піддатися фактори та особливості соціокультурного середовища.
Фактори середовища
Якісні зміни, що відбулися в соціально-культурному середовищі за останні десятки років, торкнулися не тільки зміст мотиваційної спрямованості, але і структуру уявлень індивідів і цілих груп ключових аспектах життя суспільства. Пояснюється це тим, що соціальні і культурні значення і сенс всіх дій людини та її життя зумовлені трьома типами факторів.
По-перше, фактор соціокультурного середовища – матеріальні умови, від яких залежить, що люди можуть робити для втілення власних цілей, потреб та інтересів, і конкретні форми і межі людської самореалізації у певні історичні періоди. По-друге, способи організації та регулювання соціокультурної життя, розроблені і сформовані в результаті суспільної практики, серед яких – норми, інститути, еталони дій, взаємодій і поведінки. Жодна культура не буде функціонувати без подібних соціокультурних утворень. По-третє, це індивідуальні особистісні характеристики, що впливають на можливості і схильності людини при виборі їм подальшого життєвого шляху в конкретних умовах.
Індивідуальний розвиток
Стан сучасної соціокультурної середовища багато в чому вважається результатом процесів, що відбуваються в суспільстві, відображаючи в собі всі конфлікти і проблеми окремо взятого соціуму. Одночасно з цим середовище дозволяє подолати перелічені труднощі.
На розвиток особистості впливають кілька факторів, один з яких – біологічний. Він включає особливості та ознаки, які зумовлені генотипом. Відповідно, біологічний чинник, а також ознаки і особливості, з якими людина народилася на світ, змінити не можна. Другий фактор впливає все те, що оточує індивіда. Фактор навколишнього середовища дозволяє розвинути потенційні можливості, даровані людині біологічним фактором. Для особистості в соціокультурному середовищі важливо, щоб навколо було оточення, здатне змінити згадану середу.
У сучасній філософії середовище сприймається як вирішальний, але аж ніяк не єдиний фактор, що впливає на індивідуальний розвиток. Акцентується в першу чергу взаємозалежний і просторово-об’ємна зв’язок індивіда з оточуючим його світом.
Соціально-культурне середовище та освіта
Соціокультурна освітнє середовище в сучасній філософії характеризується як субстанція, що володіє певними властивостями, що сприяють взаємодії різних об’єктів.
На думку вчених, основні механізми впливу середовища полягають у наступному:
Елементи середовища
В соціально-культурне середовище входять три обов’язкових елементи: суб’єкти активної соціокультурної діяльності, представлені соціальними групами, інститутами та індивідуумами; умови, можливості і фактори для її втілення; всі етапи цього процесу.
Соціально-культурне середовище поділяють на макросреду і мікросередовище. В рамках першої працюють фактори, інститути та закономірності державного масштабу; в рамках другої – діяльність невеликих груп і особистостей, що входять до них, у тому числі і їх соціокультурне оточення.
Вплив на дітей
В рамках соціально-культурного середовища функціонують різні ініціативно-творчі освіти. Важливу роль у них відіграють субкультури, що знаходяться в безперервному взаємодії з макросередовищем і формують самостійну основу для з’єднання з нею. Це дозволяє активувати творчий потенціал кожної людини. З цієї причини багато вчених вважають, що розвиток соціокультурного середовища, зокрема – формування соціуму, відбувається під впливом молодого покоління.
Субкультура сприяє формуванню і розвитку дитини. Для неї характерне поєднання спрямованості на соціалізацію і людський світ з затвердженням та індивідуалізацією неповторного “Я”. У цей період соціокультурне середовище дітей стає залежна від суспільства однолітків.
Відносини, що визначаються соціально-культурним середовищем, складаються з величезної кількості контактів з природою, соціальним світом, областю мистецтв, взаємодіями з найближчим соціальним оточенням. Сукупність згаданих відносин впливає на творчі здібності дитини за допомогою психолого-педагогічних механізмів.
В процесі творчості та виховання соціокультурне середовище впливає на особистісні фактори, які виступають в якості стимулу для подальшого руху і розвитку людини.
Сім’я і соціокультурна виховне середовище
Формування дитини як особистості відбувається в сім’ї – найважливішому виховному інституті суспільства. У ній дитина соціалізується, формується як особистість засвоює соціокультурний досвід. Важливим фактором соціального формування є соціокультурне середовище сім’ї.
Соціально-культурне середовище сім’ї – культура способу життя, відносин, взаємодій і поведінки, що склалася в родині. Від неї залежить соціально-педагогічний потенціал середовища, в якому росте дитина, – можливості і їх джерела.
Характеристики сім’ї як середовища
Для потенціалу сім’ї як виховного середовища характерні такі явища:
- Уклад сім’ї, він же – усталений порядок у сім’ї. Від нього залежать відносини між членами сім’ї, норми і правила поведінки, мікроклімат, соціальне і духовне становлення дитини як особистості.
- Мікроклімат. Психологічний фон, на якому виховується дитина і проходить життя всієї родини.
- Умови життя. Сприяє задоволенню духовних і життєвих потреб людини.
- Культура сім’ї та її роль у формуванні почуття прекрасного, культури особистості.
- Педагогічні знання батьків, використовувані у вихованні дітей.
- Культура поведінки батьків, їхнього ставлення, які виступають прикладом наслідування для дитини.
- Сімейні традиції, формують культуру та образ сім’ї.
- Культура відпочинку, формує культура дозвілля зростаючого людини.
Функції соціокультурного інституту сім’ї
Одночасно з цим сім’я виконує соціально-педагогічні функції. До їх числа відносять:
- Репродуктивна. Полягає в продовженні роду.
- Соціалізація і ресоціалізація. Отримання та засвоєння соціального досвіду і формування на його основі особистості індивідуума.
- Виховна.
- Господарсько-економічна. Забезпечення і задоволення духовних і матеріальних цінностей всіх членів сім’ї.
- Рекреативна. Матеріальна і моральна підтримка кожного з членів сім’ї.
- Комунікативна. Спілкування в сім’ї і підготовка дитини на його основі до життя в соціумі.
Фактори виховання
Виховання дитини в сім’ї здійснюється під впливом різних факторів. При розгляді сім’ї як одного з факторів враховуються процеси або явища, що роблять безпосередній вплив на виховну діяльність батьків і соціально-культурне середовище сім’ї. Перспективи, труднощі, успішність і проблеми у вихованні дитини прогнозуються виходячи з впливу соціокультурного середовища і її окремих факторів.
