Рукоположення в єпископи
Обряд посвячення в єпископи з глибокої давнини вважався вкрай відповідальним і важливим і ставав можливим тільки для служителів пресвітерської гідності, тобто для осіб, що перебувають на другий щаблі церковної ієрархії. У старовину обрання й затвердження нового єпископа здійснювалося всіма єпископами і народом, які повинні були, порадившись, вирішити, що він гідний.
В даний час кандидатуру його пропонують і розглядають Священний Синод і патріархи. А в день перед посвятою новообраний єпископ проходить випробування, по закінченні якого і відбувається обряд хіротонії, а народ благословляє новопосвященного.
Внутрішня сторона обряду
Християни вважають, що крім видимої сторони, таїнство рукоположення володіє і внутрішньої, тобто невидимою для простих смертних суттю. Православні вірять, що дана сторона обряду полягає в набутті особливої благодаті Святого Духа. Підтвердження зазначеної точки зору можна знайти в Біблії, у тієї частини, де розповідається про діяння Апостолів – учнів, вірних справі Ісуса Христа. Там же йдеться про те, що подібний обряд встановлено самим Господом.
Як стверджують рядки Нового Завіту, Дух Святий був посланий на своїх вдячних послідовників в день П’ятидесятниці. І з тих пір цей Божественний вогонь діє у всіх висвячених правильним чином священнослужителів, наставляючи їх, даючи можливість зцілювати людей духовно і тілесно, передаючись від присвяченого особи до присвяченому особі, від єпископа до єпископа.
І, отже, заломлювати священні хліби, проводити вінчання і панахиди, вислуховувати сповіді і відпускати гріхи може лише людина висвячений правильним чином, тобто став наступником Апостолів, а значить і самого Ісуса.
