Як стверджують християнські богослови, близько п’ятнадцяти іудейських пророків починаючи з XV століття до н. е. пророкували появу з середовища єврейського народу якоїсь людини, що є Сином Божим і Його живим втіленням. Найбільш виразно це прозвучало з вуст пророка Ісаї, який народився близько 765 року до н.е. в Єрусалимі. Що ж відомо про нього і що приховано завісою минулих століть?
Початок великого служіння
Прийнято вважати, що свої пророцтва Ісайя почав у віці двадцяти років, тобто в 744 році до н. е.., коли в Юдеї правив цар Азарія. Поштовхом до початку великого служіння стало бачення, явлене Ісаї в стінах Єрусалимського храму. За його словами, він сподобився побачити Самого Господа Бога, який сидів на Престолі в оточенні Небесних Сил, невпинно возносивших Йому славу. В довершення дива один з серафимів торкнувся вуст пророка палаючим вугіллям, узятим із жертівника, та тим очистив від гріха і беззаконня.
За свідченнями, що містяться у Старому Завіті і його іудейському варіанті – Торі, євреї часто відступали від Заповідей Божих, і тоді на них налітали незліченні біди − нашестя іноплемінників, епідемії, посуха і т. д. Один з таких важких періодів спостерігався у VIII столітті до н. е.., коли народ дійшов до крайньої міри зубожіння і був на межі відчаю. Тоді-то Господь і послав їм Свого пророка Ісаю, який протягом шістдесяти років невпинно свідчив про майбутній прихід у світ Спасителя, який позбавить людей від уз первородного гріха і відкриє їм брами вічного життя.
У «II Книзі пророків» містяться відомості про те, що служіння Божого посланця тривало до 684 року і завершилося мученицькою смертю: за наказом нечестивого царя Охазии він був поміщений між кедровими дошками і потім розчленований надвоє дерев’яною пилкою.
Євангеліст старозавітних часів
Свої пророцтва Ісайя виклав в такій ясній і точній формі, що згодом його стали іменувати старозавітним євангелістом. Події, яким ще лише належить здійснитися через кілька століть, автор описує так, як ніби вони вже відбулися, а він був живим свідком. Щоб переконатися в цьому, досить звернутися до даних їм прогнозам про народження Спасителя від Пречистої Діви і про Його подальші страждання в спокутування людських гріхів.
Безсумнівний інтерес представляють собою пророцтва Ісаї про Месію, прихід якого в світ описується з вражаючою точністю і великою кількістю подробиць. Згадується, зокрема, його приналежність до роду царя Давида. Ця документальність викладу майбутніх подій у всі століття наводила богословів на думку про те, що справжнім натхненником створення текстів є Сам Господь Бог, який побажав таким чином сповістити іудеям і всім людям, що населяють землю, їхнє майбутнє.
Структура і датування книги пророцтв
До складу Старого Завіту включена «Книга пророка Ісаї», що містить у собі тексти окремих виступів цього видатного релігійного діяча перед широкою єврейської аудиторією. Багато з них мають конкретну дату, що дозволяє дослідникам встановити хронологічні межі періоду його суспільного служіння, яке відбувалося між 733 і 701 роком до н. е. Цей же історичний документ викладено в Танах – єврейському варіанті Священного Писання – і поміщений там о 12-ій книзі з розділу «Невіім» (Пророки).
Як у Старому Завіті, так і в Танас, всі наведені тексти об’єднані не в хронологічному порядку їх створення, а в смисловому, що дозволяє з більшою легкістю простежити розвиток думки автора. Так, перша частина пророцтв Ісаї носить характер викривальних виступів, в яких автор дорікає своїх сучасників у нехтуванні Заповідей, даних нема Господом Мойсею на горі Синай, і передрікає їм неминуче відплата. Цій тематиці присвячені глави з 1-го по 39-ю. Далі йде розділ (40-66 голови), в якому автор наводить втіхи з приводу майбутнього євреїв Вавилонського полону (597-539). В ньому наводяться пророцтва Ісаї про останні часи і явище в світ Месії. Всі оповідання ведеться в живій і доступній формі.
Погляд у майбутнє
В 40-й главі книги, яка містить пророцтва Ісаї, йдеться про те, що явища у світ Спасителя буде передувати народження Його Предтечі, який, закликаючи людей до покаяння у гріхах, підготує Йому шлях месіанського служіння. Зазначив пророк і таку деталь, як гранична аскетичність життя Божого правозвестника, проводив дні в пустині, і звідти возносящего свій голос.
Не знаходять раціонального пояснення і пророцтво Ісаї про народження Христа, що сталося майже через сім з половиною століть після його смерті. У 7-й главі згаданої вище книги розповідається про те, як земна Діва «зачне в утробі» Святого Духа, і таким надприродним чином здійсниться беспорочное зачаття Її Сина, якому дадуть ім’я Еммануїл, що в перекладі з давньоєврейської мови означає «З нами Бог». Пророк проголосив, що посланий у світ Месія буде мати в Собі всю повноту дарів Святого Духа: розум, мудрість, фортеця, ведення, страх Божий і благочестя.
Князь світу
Крім того, в пророцтвах Ісаї про Месію наводяться імена, якими наречуть його люди. Серед них такі: Князь миру, Отець вічності, Бог сильний, Дивний і ряд інших. Не забув він згадати і про те, що Син Божий з’єднає в Собі смиренність і лагідність з найбільшою духовною силою, яка дасть Йому можливість побудувати на землі Своє Царство. Однак для цього Йому доведеться добровільно зазнати приниження, муки й саму смерть, щоб потім воскреснути і дарувати вічне життя всім, хто, очистивши свої душі покаянням, ступить під покров заснованої Ним Церкви.
Тлумач біблійних пророцтв
Все сказане пророком і викладене на сторінках його книги з вражаючою точністю відповідає описам подій, наведених євангелістами, були сучасниками Ісуса Христа і стали їх живими свідками. У наступні історичні періоди багато видатні богослови склали свої тлумачення пророцтв Ісаї. Серед них найбільш відомі праці єгипетського релігійного діяча кінця IV і початку V століття Кирила Олександрійського. Цей видатний тлумач біблійних текстів (екзегет) іменував Ісаю не тільки пророк, але й першим апостолом Ісуса Христа, на кілька століть випередили всіх інших проповідників його святого вчення.
Їм же робиться акцент на заключній частині книги пророцтв Ісаї про Месію, в якій говориться про друге Пришестя Господа. Зокрема, Кирило Олександрійський надає буквальне значення слів Ісуса про те, що, з’явившись у світ, Він збере навколо Себе всі мови (народи), які, з’явившись на поклик, побачать Його велич і славу.
Протестантський підхід до текстів пророцтв
Слід відзначити, що серед представників ліберальної – головним чином протестантської – теософії існує думка про те, що авторство «Книги пророка Ісаї» належить трьом різним релігійним діячам, які залишилися анонімними і жили в різні історичні епохи. Відповідно, і весь текст документа ними умовно поділяється на три окремі частини. Упорядник першої з них, що охоплює з 1 по 39 голову, вони називають Насамперед Ісайеєю, іноді, втім, допускаючи використання його загальноприйнятого імені. Автор наступної частини, в яку входить обсяг матеріалу з 40 по 55 голову, іменується ними як Друго-Ісайя. Його часто називають Девтероисайей або Друго-Иешайахом, що цілком тотожне. І нарешті, заключна частина книги приписується якомусь Третє-Ісаї або Тритоисайе.
Особливо відзначимо, що такий підхід до книги, яка містить в собі пророцтва Ісаї про Месію, характерний лише для представників деяких протестантських напрямків християнства, тоді як богословською наукою в цілому визнається авторство лише однієї людини, релігійна діяльність якого відноситься до VIII століття до н. е.
Апокрифи, озаглавлені ім’ям пророка
Крім того, не можна пройти повз кількох текстів, об’єднаних загальною назвою «Вознесіння Ісайї» і отримали широке поширення в епоху Середньовіччя. Всі вони є апокрифами, тобто писаннями, не одержали визнання з боку офіційної Церкви, а отже, єретичними за своїм змістом. У них також містяться месіанські пророцтва Ісаї, але в редакції, що значно відрізняється від євангельської трактування подій.
На думку дослідників, даний літературний пам’ятник був створений на Балканах учасниками там зародився в X столітті антиклерикального руху богомілів. Протягом наступних п’яти століть його текст багато разів переписувався і розходився по християнському світу, поки не був офіційно заборонений римським папою, а його розповсюджувачі не піддалися переслідуванню. З входили в нього, коли 11 голів до наших днів збереглися тільки 6.
Інші месіанські пророкування
На завершення статті зазначимо, що пророцтва Ісаї про Спасителя є далеко не єдиним, що містяться на сторінках Священного Писання, передбаченням явища у світ Сина Божого. Цю ж благу звістку можна знайти у цілому ряді старозавітних текстів, досить лише уважно вивчити «П’ятикнижжя Мойсея», притчі царя Соломона, а також «Книги Псалмів». Провідні християнські богослови стверджують, що, прямо або побічно, в них міститься інформація про події, сповнившись в часи Ісуса Христа і отримали своє відображення в текстах чотирьох канонічних Євангелій.
Проте ні в одному з них картина майбутнього не відтворена настільки яскраво і переконливо, як у книзі, складеної з виступів іудейського пророка Ісаї. Саме з цієї причини йому відводиться особливе місце серед всіх обранців Божих, осяяних благодаттю Святого Духа і сподобившихся побачити те, що від інших людей приховано в товщі прийдешніх століть.
Післямова
До моменту народження Ісуса Христа іудейська традиція вбачати в текстах Танаха конкретні пророцтва налічувала вже кілька століть. Виробилося і певне уявлення як про особистості прийдешнього Месії, так і про мету Його приходу. Однак, незважаючи на те що, за свідченням євангелістів, багато євреїв повірили в Сина Божого, основна маса іудеїв донині не визнає Ісуса Христа Месією і продовжує очікувати виконання пророцтв, пов’язаних з Його приходом у світ.
