Історичні дані
Магнітні жорсткі диски мають багату історію та еволюцію, яка почалася в 1956 році. Тоді завдяки компанії IBM з’явився перший магнітний накопичувач з об’ємом 3,75 мегабайт. Конструкція цього жорсткого диска складалася з п’ятдесяти круглих пластин, а їх діаметр дорівнював 61 сантиметру. Ця конструкція займала чимало місця, а комп’ютер в цілому був розміром з однокімнатну квартиру.
Такими комп’ютерами користувалися науково-дослідні інститути та уряди різних країн до 1969 року. Однак через десять років жорсткі диски зазнали тотальні зміни, як і комп’ютери в цілому. Їх здібності ставали більш різноманітними, а розміри все менше.
Спочатку у світ вийшли диски з розміром 5,25 дюймів, а після них – 3,5 і 2,5 дюйма надійшли на ринок. Ємність такого накопичувача не доходила і до півтора мегабайт, а для запуску комп’ютера потрібно провести деякі маніпуляції. Для початку вставлялася дискета, потім запускався комп’ютер, а після цього доводилося вводити кілька команд, щоб запустити операційну систему.
Так як більша частина комп’ютерів на той момент не мала вбудованого накопичувача, доводилося підключати знімний носій і вводити ряд команд, щоб система запустилася.
Тепер же використовується спеціальний протокол САТА третього покоління, який володіє великим обсягом пам’яті (до восьми терабайт), а також набором інструкцій. Серед них є спеціальний контролер, який дозволяє спостерігати за його станом та попереджувати загрозу.
