Оцінка ситуації та підготовка
Все сімейство линуксоидов відрізняє простота і зручність. Насправді, для адміністрування цих систем потрібні знання та вміння. Система UBUNTU під Php-fpm і Nginx – хороший вибір. Для корпоративно-орієнтованої CentOS потрібно більше знань.
Інші лінукси менш популярні, хоча в кожному конкретному випадку слід уважно оцінити всі обставини і прийняти зважене рішення.
Наприклад, вітчизняний RUNTU, про який мало хто знає, може швидко врятувати ситуацію, коли потрібно встановити систему у віртуальному контейнері з обмеженим простором усередині локальної мережі і при інших незручності.
Мало поставити Php-fpm, його треба ще й перевірити перед «виходом у світ». RUNTU – ідеальний тестер, коли у зовнішній світ дивиться тільки ваш комп’ютер (його віртуальний контейнер). В локальній мережі завжди можна швидко налагодити мирний контакт. Можна буде перевірити не тільки Php-fpm: настройка і перевірка декількох віртуальних хостів Nginx також буде доступна.
Завжди краще починати з установки системи. У випадках, коли система вже варто і потрібно поставити тільки Php-fpm, можуть виникнути непередбачені проблеми. Наприклад, в CentOS 6 і обмеження Php 5. В CentOS 7 і Apache + Php 7.
Мода на віртуальні машини – теж обмеження. Свіжоспечена і перспективна «Космічна Каракатиця» (Ubuntu 18.10 Cosmic Cuttlefish) може запросто стати в віртуальний контейнер, але працювати принципово не буде. Виглядає як декларація: моя середовище – космічний простір, а не якийсь там контейнер.
Линуксоид – це не Windows, але характер проявити може і робить це при всякому зручному випадку. Тільки знання та вміння допомагають впоратися з поставленим завданням у будь-якій операційній середовищі.
