У 2013 році Скотт Уокер, який зняв короткометражку Ordan’s Forest про хлопчиськові, змученому повторюваним кошмаром, вирішується на дебют у великому кіно. Виступаючи відразу в двох іпостасях – режисера і сценариста, він знімає кримінальний трилер «Мерзла земля». Відгуки критиків характеризують проект як заплутане хитросплетіння метафор, упаковане в оболонку детективного розслідування. Рейтинг стрічки IMDb: 6.40.
Перший млинець вдався!
Згідно з оцінкою експертів кіно трилер виконаний досить академічно, в ньому відчувається авторський почерк дебютанта. Структура сюжету, манера зйомки, атмосфера, характеристики персонажів – все відповідає законам жанру. При цьому серед достоїнств картини – практично повна відсутність натуралізму, автор не смакує криваві подробиці, роблячи ставку на документальність історії. Глядацькі відгуки на фільм «Мерзла земля» насичені захопленням пейзажами, чітко працюючими на загальну атмосферу картини, а не затыкающими сюжетні діри. Холод в кіно сприймається не як декоративний інструмент, а головною силою, але не рушійною, а обездвиживающей.
Реконструюючи історію маніяка
Багато рецензенти у відгуках до «Мерзлої землі» (2013) згадують трилер К. Нолана «Безсоння», підкреслюючи схожість двох картин. Однак трилер Скотта Уокера, на відміну від творіння Нолана, заснований на реальних подіях, що відбулися в кінці XX століття на Алясці. Автор навмисно не змінив імена жертв і маніяка, так як хотів зняти кіно в документальному стилі. Але згідно з вердиктом кіноекспертів постановник не зумів втілити свій задум, переборщивши з художністю. Багато критики позиціонують у відгуках «Мерзлу землю» як канонічне протистояння поліцейського детектива і небезпечного серійного вбивці.
Тим більше, що в трилері немає спроб розібратися в психіці маніяка, причини, що спонукали його на скоєння насильства і вбивств. Назвати проект гімном поліцейським, кладущим на професійний вівтар особисте життя, також не можна. Зрештою, роботу Уокера не зарахувати ні до напруженої детективу, ні до саспенс-хоррорам – оповідання фільму побудована на діалогах, екшн зводиться до регулярних втечам головної героїні від поліції. Природно, картина далека від «пыточного порно», всі жахи в ній відбуваються виключно за кадром.
Зоряний акторський ансамбль
У створенні малобюджетного трилера новозеландського режисера–дебютанта взяв участь зоряний акторський склад, який є, на думку критиків, вираженого у відгуках на «Мерзлу землю», головним достоїнством проекту. Роль детектива Хэлкомба виконав Ніколас Кейдж. Він чудово вжився в образ, його герою хочеться вірити. Після ряду, м’яко сказано, невдалих робіт актор, нарешті, опинився на своєму місці. Під час підготовчого процесу Кейдж спілкувався з реальним прототипом свого персонажа – поліцейським-пенсіонером Гленом Флофом, що проводив розслідування справи Хансена.
Неповнолітню повію, вижившу жертву Сінді Полсон, зіграла Ванесса Енн Хадженс, та сама вражаюча Блонді з легендарного «Забороненого прийому» З. Снайдера. Кіноактриса реалістично зобразила неоднозначний персонаж.
Серед другорядних виконавців – Кертіс Джеймс Джексон (50 Cent). Співпродюсер картини перевтілився в образ сутенера Клейта.
Образ маніяка дістався Джон Кьюсак. Маніяк-психопат Роберт Хансен в його виконанні не особливо лякає.
Вдалий дебют
Резюмуючи наявні відгуки до фільму «Мерзла земля» (2013), слід зазначити, що дебютна робота Скотта Уокера у великому кіно вдалася. Незважаючи на те що псевдодокументальний фільм у нього не вийшов, Уокеру вдалося зняти гостросоціальну стрічку. Найбільших похвал удостоєна особлива атмосфера проекту, створена режисером, а також чудове музичне супровід композитора Л. Бэлфа. Вдале поєднання всіх складових забезпечило потрібну напругу, що панує в засніженому Анкориджі. Серед недоліків фільму – затягнутість, в перших півгодини хронометражу розгортаються основні події історії, а після – суцільна стагнація, хоча кульмінаційні епізоди додають динаміки. В цілому постановник, запозичивши у незалежного кіно оригінальний стиль візуалізації, не став мудрувати з сюжетної складової, яка виготовлена з набору голлівудських напівфабрикатів, незважаючи на те, що фільм заснований на реальних подіях.
