Визначення роду імен іменників
За правилом російськомовної лінгвістики іменники, що мають закінчення -а/-я, що закінчуються на твердий шиплячий або на м’який приголосний, належать до жіночого роду: “вода”, “сталь”, “фальш”.
Імена іменники, які закінчуються на-а/-я, закінчуються на твердий приголосний, приголосний -й і є запозиченими, будучи вживаними з м’якими приголосними на кінці, належать до чоловічого роду: “ведмедик”, “бик”, “край”, “рояль”. Якщо вірити даним правилом, то слово “тюль” до якого роду відноситься? Вірно, до чоловічого, тому що є запозиченим з французької мови (походить від назви французького міста) і має відповідне закінчення. Імена прикметники, які узгоджуються зі словом тюль, повинні стояти в чоловічому роді: “прозорий тюль”, “дорогою тюль”, “щільний тюль”.
До середнього роду належать іменники, що мають закінчення -о/-е або закінчуються на -ма: “весло”, “сонце”, “сім’я”.
В тому варіанті, якщо імені іменника притаманні всі ознаки не одного роду, а декількох, потрібно звертатися до правил або словників. У тлумачних та орфографічних словниках вказується рід слів. Виділяють так званий загальний рід, що позначає і особи жіночої, і особи чоловічої статі: “плаксивий” або “плаксиве” ябеда, “товстий” або “товста” обжора.
У імен іменників, що мають форму лише множини, рід не визначається: “ножиці”, “оладки”, “щипці”, “штани”.
