Історія архітектурних стилів
Кожна епоха в історії країни впливала на формування архітектурних стилів і визначала їх характерні особливості. Так, вдома у Франції до XI століття зводилися в римських традиціях і не відрізнялися особливою витонченістю, т. к. упор був зроблений на силу і міць споруди.
В XI столітті в Європі починається Романська епоха. У храмах з’являються склепінчасті стелі, фасади прикрашаються скульптурою, над головним входом прорізається кругле вікно, зване трояндою. Королі і знати проживали в грізних неприступних замках, відрізняються суворістю і розташованих частіше на пагорбах або оточені ровами. Вікна розміщувалися невпорядковано і могли розташовуватися на різному рівні. Центральним елементом монастиря або замку стає головна башта – донжон, яку оточують інші споруди простих геометричних форм.
В епоху пізнього Середньовіччя у Франції панує готичний стиль, для якого характерні високі вузькі форми веж і вікон. Архітектурні елементи прикрашаються різьбленням і вітражами. Тенденція зберігалася як у храмах, так і замках і житлових будинках аристократії.
Архітектура французького Ренесансу ознаменувалася любов’ю до симетричним лініям, колонах і пилястрам.
На зміну архітектурі епохи Відродження приходить стиль рококо. У балюстрадах дахів, ліпнині у вигляді завитків, фронтонах різної форми, високих пілястрах на фасадах і квіткових гірляндах відбивається прагнення французької аристократії до розкоші, багатства, достатку.
