При в’язанні не виходить ідентичних деталей. Це і зрозуміло, адже ручна робота характерна деякими відхиленнями від ідеалу. Але в збірці є важливий момент: перед пришиванням кінцівки фіксують шпильками. Це необхідно для визначення центру ваги виробу. Прикро буде, якщо ведмежа не зможе стояти або сидіти, а буде завалюватися набік або падати ниць перед творцем.
При складанні порядок дій такий:
З’єднують торс і передні лапки. Якщо передбачається зробити їх рухомими, пропускають велику голку через лапки і тулуб наскрізь і пришивають по гудзику з кожної зовнішньої сторони кінцівки. Краще вибрати маленьку фурнітуру в тон лап з двома отворами для фіксації.
Пришивають голову, вивіривши попередньо центр тяжкості. Набивання тулуба роблять щільніше, щоб голова була стійкіше і не бовталася.
Кріплять ніжки, сильно натягуючи нитку при фіксації гудзиками. Животик іграшки повинен випирати вперед. Тільки тоді панда зможе добре стояти.
В останню чергу фіксують вуха, вишивають носик, ротик, кігтики, вусики. На білому тлі використовують чорні нитки муліне в чотири складання, на чорному – білі.
Деякі майстрині використовують для прив’язки деталей ту ж пряжу, що і в роботі. В такому випадку не користуються голкою, а працюють гачком. Зв’язати панду амігурумі складно тільки на перший погляд. Чим більше деталей, тим симпатичніше виходить іграшка.
