Подальші події
Тут не буде жалісної історії про те, як руйнували храм на ВДНГ безбожники. Хоча чимало дісталося старовинної споруди, починаючи з часів війни з Наполеоном. Французька армія нічого кращого не придумала, як нахабою зайняти церква. Основний храм став харчовим складом, а в трапезній зробили конюшню.
Після війни за відновлення понівеченої святині взявся Олександр I, виділивши величезну суму зі своїх особистих грошей. Але облагородити храм вдалося тільки в 1836 році. До цього часу була розібрана Олексіївська церква, її цеглу пішли на побудову дзвіниці в реставрируемом будівлі. У пам’ять про цьому храмі в кінці XIX століття був побудований приділ на честь святого Олексія – чоловіка Божого.
Настає XX століття з його кривавими безчинствами, влада повсюдно руйнують будинки Божі. Але храм на ВДНГ вони обходять стороною, служби велися в ньому регулярно, закриття не було. Хоча й не обійшлося без втручання радянської влади: вона розорила церква, відібравши у неї коштовності. У нижньому храмі була влаштована овочева база, але в основному йшли богослужіння, правда, без дзвону, щоб не нервувати можновладців.
Велика Вітчизняна війна торкнулася обитель в хорошому сенсі слова. Є переказ, що Сталін розпорядився взяти чудотворну ікону Тихвінської Божої Матері і зробити з нею повітряний “хресний хід” навколо Москви. Наказ вождя був виконаний, а через деякий час наша армія перейшла в наступ, що закінчився поразкою німців під містом Тихвином.
Після війни був початий ремонт храму на ВДНГ. Настоятелем в ту пору був отець Володимир Подобєдов, який і взявся за цю справу.
Проходить майже сорок років з переможного 1945 року. Наступають 80-ті роки, останні радянські. В цей час настоятелем стає протоієрей Аркадій Тищук, який помер у 2012 році. В даний час настоятелем є протоієрей Георгій Гуторов.
